English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Шепетівка
9 квітня 2009 р.

9 квітня 2009 року. От я і потрапила в Шепетівку.


Координати: 50°11′08″ пн. ш. 27°04′06″ сх. д.

 

Остап Бендер брехав. Хвилі Атлантичного океану об Шепетівку НЕ розбиваються. Тут взагалі важко уявити хоч якісь хвилі. Але "останнє місто на землі" я все-таки відвідала і без Атлантики.

 

100 км на північ від Хмельницького. Обминути в мандрах Шепетівку неможливо. Та все якось проїздом, не по-справжньому: бо автовокзал в місті, прославленому Миколою Островським та єврейськими анекдотами, винесений фактично вже ЗА місто, і звідти видно лише багатоповерхові блоки-кубики. Тому вважала собі, що до 9 квітня 2009 року я Шепетівку не бачила. Тому поїхала знайомитись поближче.

Виявилося, що з автовокзалу видно практично те саме, що й з інших міських точок. Виявилося, перше враження таки не буває помилковим.

Якось ми з Шепетівкою гармонії не знайшли.

 

Шепетівка відома з 1594 р. (тоді село Шепетівка належало пану Андрію Ждярському). Третє за величиною місто в області. Таки велике (побільше за Чортків, хоча й не дотягує до 50 тисяч), з маршрутками-пазиками, з багатоповерховими кварталами. Залізничне - як в нас всі маршрути ведуть на базар, так в Шепетівці всі бусики їдуть до залізничнорго двірця. Промисловий центр - принаймні, був таким, як зараз там з економікою, не відаю. Пласке як пляцек. Волинське. Радянське. Весь час здавалося, що я десь на Харківщині (просто я ще не уявляла, що чекає на мене в Полонному, хе-хе).

З річкою - в річки мила назва Гуска, і напевно гусям в ній добре. З курганним могильником в урочищі Гусенці. З курганами скіфо-сарматських часів. З купою міських сайтів. З костелом-новобудом (недалеко від Гуски я бачила рожеву з білим споруду, десь з кінця ХІХ ст., котра цілком колись могла бути костелом - але зараз ним не є). І, звичайно ж, з музеєм Миколи Островського.

І тільки він зможе хоч якось притягнути туристів.


 Історія. Коротко.

В липні 1649 р. село було спалене військом воєводи Белзького - та так спалене, що наступного року, коли Шепетівка вже в якості містечка відійшла до Домініка Заславського, в ній налічувалося всього три будинки. Заславський мав якесь ідеалістичне уявлення про містечка. :)

З 1673 р. це вже володіння князів Любомирських, ще пізніше це власність Сангушків. За Сангушків в місті запрацювала перша суконна мануфактура (1816), а околицями блукали стада тонкорунних овець. Почали саджати цукровий буряк, а в 1843 р. запрацювала перша шепетівська цукроварня. Ще за три роки відкривається рафінадний завод. Так було покладено початок ожирінню українців. :) В околицях працюють каменоломні.

Традиційний для наших земель перехід у власність роду Потоцьких відбувся вже аж в 1859 р. Саме Потоцькі і були останніми власниками міста - аж до 1917 р. За їх часів місто стало (в 1896 р.) волосним центром.

Колишні власники ще з 1821 р. мріяли зробити з Шепетівки курорт - і справді, тут непогані мінеральні води з вмістом заліза. Для малокрівних панночок ХІХ ст. - саме те, що треба. Лікувальні купальні в місті відкриті ще у 1884 р. І ще одна над-важлива подія сталася в 1873р. - через місто пролягла колія з Києва на Брест-Литовський. Саме залізниця на початку радянської ери поховає міські амбіції Ізяслава на користь провінційної і не такої древньої Шепетівки...

Пройшло ще 15 років - і у Шепетівці запрацювала поштова контора й телеграфна станція.

За Потоцьких Шепетівка була більшою, аніж зараз: 59 тисяч населення в 1891 р. проти неповних 45 в двотисячні.

От що цікаво: місто було більшим, так? І населення мешкало переважно в дерев'яних халупках, так? Тож за своєю площею ТА Шепетівка мала б бути значно більшою за ЦЮ? І як важко доводилося працювати 14 візникам, якщо зараз з їх роботою ледь справляються кілька десятків маршруток?

В радянські часи Шепетівка стала справжнім військовим табором: тут було 12 військових містечок, а поблизу села Судилків діяв військовий аеродром.

 

Тепер давайте про архітектуру. 4 церкви, костел і діюча синагога всім гуртом все-таки не переважать одного єдиного літературно-меморіального музею в самісінькому центрі міста. Комплекс постав в 1979 р. під музей, що вже й так функціонував в місті з грудня 1946 р. Індивідуальний проект створили

київський професор М.О.Гусєв та хмельницький архітектор В.М.Суслов. Процесом керували художник А.Гайдамака та лауреат держпремій скульптор Анатолій Ігнащенко (кибітка та "Сім культур" у Кам'янці - теж його, але вже пізні роботи). Музей вийшов незвичний. Круглий, як багаття, червоний як полум'я, революційний настільки, що мені млосно стало від однієї думки про експонати. Ні, емоції все-таки страшна штука. Ненависть до всього радянського переважила цікавість - і я вирішила вбити час за читанням в очікуванні на поїзд, аніж пройтися залами музею. Може, й дарма.

Скульптура Миколи Островського з'явилася раніше за музей - ще в 1966 р. її виготовили скульптор В.І.Зноба та архітектор І.Ланько.




Старі ідоли все ще бовваніють в Шепетівці.

Старі ідоли все ще бовваніють в Шепетівці.


Кам'яному Островському з ними комфортно.

Кам'яному Островському з ними комфортно.


А від старої Шепетівки майже нічого не лишилося.
Schepetiwka (Schepetowka) ist eine Stadt in der Ukraine mit 48.212 Einwohnern
Цукровня в Шепетівці

А від старої Шепетівки майже нічого не лишилося.


Тому головна атракція - музей.

Тому головна атракція - музей.




Навколо музею - тогочасна машинерія.


Старі будиночки у місті в меншості.

Старі будиночки у місті в меншості.


Квітень-2009.

Квітень-2009.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник