Про Голосків багато розказувати не буду: ну археологічні знахідки доби Трипілля, ну поховання епохи ранньої бронзи, ну перша згадка від 1460 р. (в списку сіл, з яких король Казимир Ягелончик дозволив кам'янецьким єпископам брати десятину). 1553 р. Сигізмунд Август надав Голосків в дожиттєве користування Івану Свірчу й сину його Івану. В 1615 р. Голосків поділявся на Старий та Новий, орендарем поселення був Краушовський з дружиною Урсулою з Свірцьких.
Високі береги Смотрича так і просяться під замок - і справді, в 1629 р. новий орендар села Броніслав Грушевський зводить тут невелику дерев'яну фортецю - здається, лише для того, щоб потім приставати до короля Владислава IV з вимогами відшкодувати кошти, які пішли на будівництво. Що сталося з фортецею далі, я не знаю.
В 1919-1920 рр. в Голосківській початковій школі працював вчителем відомий байкар Микита Годованець - це вже цікавіше (жив байкар неподалік від моєї хати, далеченько ж йому було на роботу добиратися).
Так як маєток в Голоскові належав не етнічним полякам, годі й шукати інформацію про нього в Р.Афтаназі чи А.Урбанського. Проте відомості про село є в Ю.Сіцинського. Колись цю солідну споруду цікавого планування (коптер допоміг побачити її зверху) прикрашали скульптури, та до наших часів вони не збереглися.
Коли Поділля в 1793 р. відійшло до Романових, Голосків з усім кам'янецьким староством перейшов у власність Аркадія Моркова. На межі ХІХ-ХХ століть селом володів спадкоємець Моркова - Миколай Володимирович Римський-Корсаков (1825-1900, про це до сьогодні нагадує старовинна меморіальна таблиця, вмурована на рівні першого цокольного поверху маєтку. Таке враження, що він саме там і похований - але таблицю просто перенесли з маєткової каплиці вже в радянські часи). Ось тут є легенда про те, як господар Голоскова в дерев'яних капцях ходив до російського царя, бо збудував свій палац за прообразом якогось з петербурзьких. Смішна, але цікава нісенітниця.
Церква знаходиться на іншому березі річки. Перші відомості про храм Різдва в Голоскові стосуються 1741 р. Тоді це була дерев'яна крита стареньким ґонтом церквиця, більше схожа на капличку. В 1782 р. в селі звели муровану церкву. Вона проіснувала до 1882 р., коли буда збудована церква, яка стоїть в селі й досі. В часи Юхима Сіцинського, наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., в храмі, у верхній частині вівтаря зберігалася цінна ікона із зображенням розп'яття - у XVIII ст. це розп'яття було дуже високо шановане серед греко-католиків.
В обласному реєстрі пам'яток фігурує тільки парк (площа 12,67 га), зараз досить запущений. Якщо пройти від палацу до вихода з парку по діагоналі, натрапимо на двох старих кам'яних левів (ніс в одного облущився від часу). Колись вони, напевно, стояли вартовими біля палацу, та з радянських часів чомусь відправлені в заслання в дальній кінець зелених насаджень.
Якщо ж ходити від левів не діагоналями, а по прямій, вийдемо до кількох споруд господарського призначення. Кілька з них - релікти радянської доби, часів, коли у голосківської школи було щось на кшталт літньої їдальні і добротного туалету. Тут був літній табір для студентів кам'янецького педінституту. Але поруч з цими імперськими рештками - висока споруда, схожа на вежу, зведена з каменю. Ось це явно залишки маєтку Римських-Корсакових - ймовірно, тут була садибна каплиця абощо. Зараз там, напевно, склад непотребу.
В селі також є старий млин. Великий.
