English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Жванець
Залишки замку в Жванці над Жванчиком

Залишки замку в Жванці над Жванчиком. Липень 2006 р.


Вірменський костел у Жванці шукати не треба - стоїть при трасі, царює над селом.

Вірменський костел у Жванці шукати не треба - стоїть при трасі, царює над селом. Травень 2012 р.


Жванець: залишки замку, обмілілий Жванчик, костел у центрі - і Хотин на горизонті (у правому верхньому куті). 10 серпня 2015 р.

Жванець: залишки замку, обмілілий Жванчик, костел у центрі - і Хотин на горизонті (у правому верхньому куті). 10 серпня 2015 р.



 Між Кам'янцем і Хотином.

Żwaniec. Замок в Жванці взимку. Жванец

Зима

Координати: 48°33′00″ пн. ш. 26°29′15″ сх. д. 

Карта

Колишнє містечко і навіть порто-франко (прикордоння!), мала батьківщина моєї прабабусі. Зараз у Жванці проживає близько 1,5 т.ж. В місцевій школі діє народний музей Жванця. 

 

 Повз нього практично щоденно проносяться автобуси та автомобілі, набиті туристами. Найгарячіший маршрут останніх років, найпривабливіші пейзажі, відомі з десятків кінофільмів, найлегший спосіб потрапити в казку - проїхатися до Кам'янця, а звідти потрапити в Хотин. Два неймовірні замки сперечаються за увагу подорожніх з перемінним успіхом: захват викликають обидва, туристів ніяк не менше в жодному з них.

А між ними - замок-сирота, маловідомий, занедбаний, практично зруйнований. Що з того, що звідси в 1654 році сам Богдан вирушив до Переяслава підписувати самі знаєте яку угоду... Бодай би не їхав, нехай би залишився тут, поблизу обложеного козаками Жванецького замку...

Та історію не перепишеш. Не повернеш вже й часи, коли на південь від Жванця лежала Румунія, а на захід - Польща (ще раніше і на південь, і на захід починалися землі Австро-Угорської імперії) - і коли чимало місцевих мешканців заробляли собі на життя контрабандою. А от привабити туристів зробити привал на дорозі між двома фортецями спробую.

 

(Текст був написаний десь в 2002 році - і з того часу багато що змінилося. Жванець вже не оминають аж так невідворотньо. Щоправда, з осені 2006 року замком "опікується" Кам'янець-Поділсььке товариство шанувальників фортифікацій (таку затійливу назву пан Ігор Данілов, імперський ШОвініст і артист великих і малих театрів військових дій вибрав для своєї діяльності. Це означає, що територія обнесена парканом - і дивитися на замок краще з іншого берега Жванчика). 

 


 Урок історії. Дати, цифри, факти.

Станіслав Качор-Батовський. Жванецб

Станіслав Качор-Батовський. "Жванець. Поїздка на возі"

Колись містечко на кордоні спочатку двох (Російська і Австро-Угорська імперії), а потім і трьох держав (Радянська Україна, Румунія за Дністром, Польща за Збручем), а зараз - велике село на Дністрі, Жванець зручно розташувався біля кордону з Чернівецькою та Тернопільською областями. От вони, колишні кордони, як повернулися

Відстань до Кам‘янця – 18 км., до Хотина – ще якихось 4 км. через Дністер. З Кам'янця сюди регулярно ходять маршрутки та автобуси (вартість проїзду -  гривнів 7-8 станом на 2011 р.). Поїсти при бажанні можна у вареничній навпроти костелу (звідти і до замку близько). Знамените колись серед _прогресивної_ молоді кафе "Чорне і біле" давно і капітально зачинене. Знаменитий серед батьків _прогресивної_ молоді ресторан "Дністер" над Дністром... та чорт з ним, я не знаю, чи він працює, чи ні :о). В кафе на ринковій площі можна придбати місцеве живе пиво - багатьом подобається. Є кілька продуктових магазинів.

На цьому покінчимо з інфраструктурними деталями і заглибимось в історію.


Жванець впрерше згадується під 1431 р., коли лицар Свічка з Лечина дістав від короля Владислава–Ягайла це поселення. В 1469 р. Жванець як королівщина був у “держанню” Михайла Бучацького. В кінці XVI століття містечко стало власністю магнатів Калиновських. В першій чверті XVII ст. Валентій Калиновський, староста кам‘янецький, збудував тут замок.

До того Жванець був зовсім невеликим поселенням: в 1530 р. тут було лише 2 плуги (одиниці оподаткування), в 1565 р. – шість, в 1578 р. – вісім плугів. Та зі зведенням фортеці поселення почало збільшуватися, хоча, за іронією долі, саме через цей замок воно потім же й спустошувалось: твердиня пережила не одну облогу під час військових кампаній, що часто-густо точилися тут, поблизу Хотинської та Кам‘янецької фортець.

Та люди селилися у такій гарній і стратегічно корисній місцевості здавна. Саме на території Жванця археологи знайшли на рештках поселення трипільської культури (3500-1700 р. до н.е.) залишки огородженого ткацького верстату. Швидше за все, він був вертикальною рамою, бокові ставиці котрої захоплювали нитки основи, що звисали додолу. І що з того? Та нічого - просто це найдревніший ткацький верстат на території сучасної України. 


Під час польсько-турецької війни 1621 р. Жванець було пограбовано й сплюндровано через якусь злочинну провокацію, як це пояснюють польські історики: коли польське військо переходило через Дністер, хтось пустив поголоску, що польський гетьман звелів знищити Жванець, і голота при облозі, завжди охоча до таких випадків, кинулася грабувати містечко, за ними пішла челядь, а тоді вже й піхота... і все містечко та кілька сіл поблизу було повністю зруйновано. Військова старшина поспішила спинити грабування, та було вже запізно.

Та все ж Жванецький замок зберігся і в ньому деякий час перебував королевич Владислав, повертаючись з Хотинського походу разом з гетьманом Петром Конашевичем Сагайдачним. Після  руйнації замку власник Жванця Станіслав Лянцкоронський (одружений з сестрою Валентия Калиновського) відновив містечко і відремонтував укріплення. На його прохання король Владислав, що на власні очі бачив руйнування Жванця, в 1646 р. дав місту привілей на магдебургію, затвердив ярмарки і торги, дав магістральну печатку і герб. До наших днів базарна площа у Жванці нагадує типовий ринковий майдан невеликих подільських містечок. 


За польсько-козацької завірюхи Жванець був свідком тяжкої для Польщі події в 1653 р. Восени полки стягувались до Жванця, щоб заступити дорогу синові Богдана Хмельницького Тимошеві, що пішов з своїм військом у Молдавію допомагати тестеві – молдовському господареві Василю Лупулу. З польським військом був король Ян Казимір. В Жванецькому замку король влаштував свій штаб. Богдан Хмельницький з козаками та татарами обступили польське військо і не давали можливості привозити в Жванець провіант.
А тут і холодна осінь настала, з дощами... Поляки терпіли холод і голод, військо гинуло від пошесті, розбігалося, чого не могли стримати навіть найсуворіші накази та заборони. До того ж пішли чутки, що сам кримський хан іде з ордою – і вже його військо під Шаргородом... Поляки були змушені рятувати себе тим, що підкупили татар, які й зрадили Хмельницького.


 В турецькому ярмі, в полоні забуття

Жванець. Вірменський костел.
Армянский храм в Жванце на Подолье

Вірменський костел.

В 1672 р., коли величезне турецьке військо йшло на Кам‘янець, Жванець без опору піддався туркам, бо вся замкова залога втікла до Кам‘янця. В час, коли все Поділля було під турецьким ярмом (1672-1699 рр.), Жванець двічі відбивали поляки – але ненадовго.

З 1699 р. місто було власністю сімейства Лянцкоронських, почало ставати на ноги. чимось торгувати: тут оселилися вірмени з Кам‘янця та греки з Хотина. Та навіть XVIII ст. не було спокійним для краю: в 1768 р. турки й татари, користуючись тодішніми політичними заколотами (на кшталт барської конфедерації) напали на Жванець, пограбували мешканців, багатьох убили, попалили будинки. Пізніше того ж року містечко сплюндрували конфедерати (про історію Окопів не треба нагадувати?), які захопили замок і для кращої оборони спалили всі будинки навкруги. Це була остання воєнна подія, що торкалася Жванецького замку.


В 1770 р Жванець спустошила джума. Місто стояло руїною. Сейм 1775 р. звільнив Жванець на 12 років від всіх громадських повинностей і податків, на такий же термін було відстрочено виплату всіх приватних боргових зобов‘язань, що лежали на Жванці та його мешканцях.

В 1781 р. жванецьку твердиню відвідав останній польський король Станіслав Август. Бував тут і останній татарських хан Керим Гірей. 
Після ІІ поділу Польщі у 1793 р., коли ці землі відійшли до Росії разом з Бесарабією, Жванецький замок вже не мав ніякого військового значення, власники його не підтримували – і він все більше руйнувався. У 1798 р. фортецю оглянув великий князь Костянтин Романов. На початку ХІХ ст. у замкових рештках містилася адміністрація місцевого маєтку (ним володіли то Скоповські, то Йордани, з 1830 р. частиною маєтності володіла родина Комарів, у котрої її частину в 1842 р. викупив царський уряд), та селяни навіть тоді не церемонилися - і розтаскували каміння собі на сараї. І от оці понівечені часом і селянами залишки укріплень у 1843 р. відвідав російський імператор Микола І. 

 

У 1895 р. у Жванці проживало 3756 людей - і практично всі вони не відчували до решток старої фортеці жодних сантиментів. Як вже заговорила про статистику, то ось: на той час в Жванці проживало 490 іудеїв, які мали свою синагогу та чотири молитовних будинки. В містечку працювало три млини, аптека, пошта та поромна переправа через Дністер. Пристань на річці була чимала - і там завжди вирувало життя, стояло чимало човнів (їх тут, у містечку, й виготовляли): кордон держав, ей! Торгували активно, особливо деревиною з Галичини, а контрабанда до статистичних звітів не потрапляла. Давній Кам'янець пташкам видавався сіреньким через не черепичні, а ґонтові дахи - от саме у Жванці тим ґонтом на всю околицю і торгували. 

 

Батько подільського краєзнавства, кам'янецький лікар Юзеф Антоній Роллє (1830-1894) писав у своєму тритомнику «Zameczki podolskie na kresach multanskich» про жванецьку твердиню:

«Спитаєте де замок? Сумно розповідати – в поневіряння пішов, мазанки позакривали його своїми почорнілими дахами… за декілька десятків літ наші наступники може і уявлять, де кресовий був замок…»

У 1907 році Жванець охопила гігантська пожежа - але мені невідомо, чи постраждали під час неї рештки замку. Знаю, що тоді згоріла Троїцька церква (1782), поставлена на місці дерев'яної попередниці. Та теж померла у вогні - потрапила під гарячу руку, коли на Поділлі вгамовували Барських конфедератів. У 1895 р. храм мав 1396 парафіян - це майже точна кількість русинів, що тоді проживали у Жванці. 

 

Не дати замку загинути на очах постаралися члени місцевого відділу Київського товариства охорони пам'яток старовини та мистецтва - там було чимало подоляків. Почали бити на сполох. Історик І.О.Старенький у своїй статті "Охорона фортифікаційних пам'яток XV-XVII ст. на Поділлі наприкінці ХХ - на початку ХХ ст." зазначає, що 18 жовтня 1912 року Київське товариство охорони пам'яток старовини та мистецтва отримало акт обстеження замку в Жванці молодшим архітектором Г. Горловим та поліцейським наглядачем Жванця Драчевським. Поважні пани зафіксували сильну руйнацію замку й зазначили, що комплексу терміново потрібна реставрація. Товариство направило цю інформацію до Імператорської археологічної комісії, а вже та запросила кошторис на ремонт замку. Сума затрат на відновлення замку складала 1745 руб.18 коп. 

 


 Рештки укріплень. Різного часу. Різного призначення.

М. Грейм. Замок у Жванці

Фото одного з перших кам'янецьких фотографів Грейма.

Зараз це майже цілковита руїна – але руїна дуже мальовнича. Якщо звернути в другий провулок наліво (як їхати з сторони Кам‘янця) – то можна побачити єдину вцілілу башту над стрімким урвищем Жванчика. Жванчик, взагалі-то, річечка невеличка, та тут він впадає в Дністер, до того ж в сам Жванчик впадає невеликий потічок – і цей річковий меандр надзвичайно гарно виглядає. Проте, ви самі все чудово бачите на фото.


Якщо хочете побачити башту зблизька – потрібно виїхати назад, на головну дорогу, і звернути наліво вже поблизу центру Жванця. Біля збереженої північної башти – бункер 1930-х рр. (ще один такий ДОТ є над Дністром, недалеко від ресторану “Україна” та знаку “Хмельницька область”, а по дорозі з Ісаківців на Завалля - ціла система ДОТів).

Недалеко – руїни стін, які аборигени використовують як сараї та комори. Ще зберігся фрагмент замкових склепінь на південь від башти. Колись фортеця була п‘ятикутна в плані, кожен бік був у довжину приблизно по 85 м. Площа твердині – близько гектара. На всіх п‘яти рогах були башти, між ними - високі мури. Північний бік замку йшов паралельно Жванчику, східна сторона нависала над яром, а вздовж трьох інших боків було викопано глибокі рови.
В‘їздів в фортецю було два – один головний, посередині західного боку, другий на південно-східному розі з боку містечка. Над головною брамою було зведено башту 10 на 15 м, двоповерхову. На другому поверсі були житлові приміщення. Ліворуч від головного входу був ще один житловий будинок з вікнами на другому поверсі.


Десь в кінці 1980-х років місцевий краєзнавець написав в тодішню районну газету “Прапор Жовтня” про сумний стан пам‘ятки, та ситуація не покращилась. Не покращили її й візити юних студентів Краківської архітектурної академії, що проходять практику в наших краях: юнаки повикопували в Жванці старі надгробки і позвозили їх до Кам‘янця - вважаючи, що тут вони будуть зберігатися краще. Ці могильні плити стоять рядочками біля Петропавловської катедри. Хм.


Іншою пам‘яткою архітектури в Жванці є діючий костел, зведений у XVIII ст. (1782-1786). Це не перший костел у Жванці: його дерев'яний попередник постав у 1740 р. на кошти Марії Юзефи, дружини польського короля Августа ІІІ. Святиня згоріла в часи Барської конфедерації. 

Існуючий зараз храм на честь Непорочного Зачаття (колись вірмено-католицький костел) був побудований жванецькими вірменами - у містечку проживала чимала їх громада. У ньому знаходилася шанована католиками ікона святого Каетана. На західній і східній сторонах кам'яної огорожі храму все ще можна побачити бійниці: храм мав риси оборонної архітектури. З південно-західної сторони костельної території розташовано дві брами; перша - більш древня (руїни вхідної споруди зі сторожкою).
Костел кам'яний, однонавний із двома эскедрами по бічних фасадах, із сегментно замкнутою апсидою. Бічні членування нартекса колись були збільшені вежами. В радянський час вежі зруйнували, вже за незалежності України було зведено дві невеличку вежі, значно нижчі за оригінальні. Нава і апсида перекриті напівциркулярними склепіннями зі стрілчастими розпалубками. Основним засобом художньої виразності головного фасаду є різьблені композиції, виконані в ренесансно-барочних традиціях.
Костел майже позбавлений архітектурних прикрас - хіба от си мвол домініканців над входом. На початку 2000-х у ньому правив отець Алоїзій. Говорили, великий патріот Поділля та поціновувач історичної спадщини, людина з вишуканим смаком. Зараз тут священником Павло Ткачик. 


 Чужими словами.

В бузковій піні

В бузковій піні. 7 травня 2005

Стаття з "Пам"яток України"

Євгенія Пламеницька
МАЛОДОСЛІДЖЕНІ ФОРТИФІКАЦІЇ МІСТЕЧКА ЖВАНЦЯ НА ПОДІЛЛІ

Село Жванець (у давнину Званеція, Званеч, Званец, Званча) лежить на лівому березі Дністра, при злитті його з Жванчиком, у мальовничій місцевості, що дістала назву "Подільська Швейцарія". Давня територія села займає кінець високого мису, обмеженого з півдня Дністром, а з заходу й півночі - глибокими закрутами річки Жванчика та потічка Вільшанки. (...)
ЗАМОК
Поява перших оборонних споруд у Жванці сягає дуже давніх часів. Очевидно, на той час вони були земляними укріпленнями мисового однобічного типу: вал і рів перетинали впоперек мис між улоговиною Вільшанки і заплавою Дністра. Фрагмент цього укріплення зображений на плані другої половини XIX століття і якоюсь мірою ототожнюється з відтинком дороги, що пролягаєвздовж західного фасаду Вірменського костелу.
За даними наших попередніх досліджень, будівництву в кінці XIV - на початку XV століття баштового замку передували два будівельні періоди мурованого укріплення. Воно охопило підвищену частину мису і сформувалося на полігональному плані, зумовленому рельєфом. На прикладі північної збереженої башти замку, у якій виявлено давнє ядро - тристінну вежу*, можна дійти висновку, що на зламах периметральних мурів замку було поставлено тристінні, відкриті зсередини вежі, які частково виступали за лице мурів. Розміщення таких веж на рогах периметральних мурів мало одну своєрідну рису: всі три стіни були різної довжини (в північній вежі - 5,3 м, 9,9 м та 10,5 м) і сполучалися під прямим кутом. Стосовно до оборонних мурів суміжні з ними боки веж утворювали довільні кути залежно від конфігурації плану замку (зокрема, в північній вежі один кут був прямий, другий - тупий). Висота веж і оборонних мурів, що їх з'єднували, на двох перших будівельних етапах залишалася однаковою - до 9 м. Стіни веж першого етапу мали зовні позитивний ухил (тобто потовщувалися до основи); товщина їх у верхній частині дорівнювала 2,0-2,1 м.
Певні комплікації пов'язані з датуванням цього давнього укріплення, яке можна вважати стіновим з огляду на специфічну відкриту форму веж. Спираючись на регіональне близький аналог - Кам'янець-Подільський замок, де первісні укріплення подібної ламаної в плані конфігурації датовано за даними останніх досліджень початком І тисячоліття нашої ери, стінові фортифікації першого будівельного етапу Жванецького замку можна гіпотетичне залічувати до того самого часу.
На другому будівельному етапі збільшення висоти стінових укріплень та їхня дальша трансформація спричинилися до формування наприкінці XIV - у третій чверті XV століття баштового замку з відмітними для того часу елементами фланкованої оборони. Основою цього замку стала наріжна північна частина давнього укріплення з тристінною вежею і відтинками периметральних мурів, що прилягали до неї і мали довжину близько 70 м. З півдня до цього укріплення прилягав п'ятикутний полігон площею близько 1,0 га, по периметру якого було зведено кам'яні мури (південно-західний завдовжки 80 м, південний -60 м, південно-східний - 80 м), що сполучили п'ять наріжних і шосту надбрамну башти, внаслідок чого утворився регулярний замок. Окрім північного боку, повернутого до стрімкого скелястого берега Жванчика, він був оточений по периметру глибоким ровом. Під'їзд до замку було організовано вздовж південних мурів, під захистом двох наріжних башт, а в'їзд на територію - через надбрамну башту, що стояла по осі південно-західного оборонного муру. Обсягово-розпланувальна структура башт на рогах п'ятикутного укріплення не була однаковою. Дві новозбудовані башти на кінцях південного оборонного муру репрезентували тип пунтонів (протобастіонних башт), дві інші наріжні башти були тристінні, відкриті зсередини. Північна, давня вежа зазнала істотної трансформації: з тристінної вона перетворилася на чотиристінну, протобастіонного типу з фланковими боками завдовжки 5 м та 6 м. Башту перебудували, розібравши північно-західну стіну й замінивши її двома стінами, що стояли під прямим кутом. Внаслідок цього вхідний кут, що утворився між фасовими і фланковими боками башт, став дорівнювати 120°, що абсолютно нехарактерне навіть для ранніх споруд протобастіонного типу, де він не перевищує 90°. Водночас було надбудовано оборонні мури, що, як і на попередньому етапі, завершувалися зубцями.
Як п'ятибаштовий замок сформувався не пізніше від третьої чверті XV століття. Наступну перебудову його, що збіглася з повсюдною модернізацією замків в Україні, здійснили XVI століття нові власники Жванця Срочинські. Вони реконструювали всі замкові башти, зокрема найдавнішу північну, в якій надбудували новий ярус зі стрільницями та зубцями.

 

І башта віддзеркалює в воді... Жванець

І башта віддзеркалює в воді...

Найбільших змін зазнав Жванецький замок наприкінці XVI - на початку XVII століття, коли його власником став Валентій-Олександр Калиновський, відомий "герой шляхетського духу", кам'янецький староста і генерал Подільських земель. У цей період в Україні поширювався новий тип бастіонних укріплень, і Калинова-кий модернізував замок з орієнтацією на новітні досягнення військового мистецтва. Між баштами, рівнобіжне до давніх мурів, споруджено ескарпові стіни (західну, південну, східну) над контрескарпами ровів. Було також повністю перероблено з напільного боку дві наріжні протобастіонні башти: їх засипано зсередини, обличковано ззовні на взір бастіонів, з фланками завдовжки 8 - 9 м та фасами 18 - 20 м. Частково реконструйовано "північно-західну й північно-східну башти. До них, щоб подовжити фланки, прибудовано одноярусні обсяги. Давню північну башту доповнено ще одним, четвертим ярусом зі стрільницями й замкнуто з боку двору п'ятою стіною.
Роботи, що їх виконав Калиновський, дуже змінили вигляд давнього укріплення. Тому сучасники здебільш сприймали їх не як реконструкцію, а як нове будівництво. На встановленій тоді ж на головному фасаді надбрамної башти пам'ятній плиті, а також у записках Якова Собеського (1621 р.) йдеться не про ремонт і модернізацію, а про власне будівництво нового замку. Саме тому в краєзнавчій і науковій літературі помилково усталилася думка про початок будівельної історії замку саме з 1621 року. Ця хибна версія спричинилася ще й до того, що історики стали ототожнювати Жванецький замок з бастіонним укріпленням, яке Калиновський збудував того ж таки 1621 року за 1 км на південний схід від Жванця.
Жванецький замок було трохи пошкоджено під час Хотинської війни. Відбудував його Станіслав Лянцкоронський, власник Жванця з 1626 року.
Більшої руйнації зазнав замок 1653 року за польсько-козацьких воєн, а також у період турецького загарбання Поділля (1672-1699 рр.). Під час здобуття замку Яном Собеським (1673 та 1684 рр.) його зруйновано і спалено.
Після визволення від турків 1699 року Жванець утратив своє військово-стратегічне значення і на початку XVIII століття Лянцкоронські пристосували його під житло. Турецько-татарський напад 1768 року та захоплення Жванця барськими конфедератами 1769 року спричинилися до нової руйнації споруди.
На початку XIX століття власниками замку стали Скоповські, за ними - Йордани, 1830 року - Комари, а в них 1844 року замок викурив російський уряд з огляду на тактичну вигоду місцевості. На основі наявних укріплень військові інженери планували збудувати величезну фортецю, але цей проект не був реалізований, і давній замок покинули.

Вигляд споруди в 50-х і 70-х роках XIX століття зафіксовано на кількох малюнках та світлинах: на той час замок ще зберігав регулярну розпланувальну структуру: були цілі його башти, один бастіон та оборонні мури, а також вали. Уявлення про архітектуру надбрамної башти дають давні світлини. Своєрідною рисою її був широкий проїзд у першому ярусі, перекритий коробовим склепінням. З боку головного фасаду він містився в глибокій ніші з арковою перемичкою, абрис якої - низька й одночасно стрілчаста крива - характерний для вірменських споруд Поділля.
Нині замок зовсім утратив свою розпланувальну структуру. Збереглася тільки північна частина укріплення з північною баштою, а також рештками надбрамної та південно-східної башт. У найкращому стані п'ятикутна чотириярусна північна башта, що стоїть над стрімким схилом пагорба. Внаслідок перепаду рельєфу перший ярус її - напівпідвальний, зі склепінням. Цей ярус має стрільниці з розширеними назовні щоками: в інтер'єрі ширина бойового отвору дорівнює 30 см, іззовні - 118 (123 см). Стіна башти завтовшки 1,7-2,1м.
Під час попередніх досліджень башти виявлено фрагменти давнього ядра її, що належить до стінового укріплення першого будівельного етапу: східну й північно-східну стінгі на висоту двох ярусів; сліди від розібраної в XV столітті північно-західної стіни; замуровані в тому ж столітті стрільниці на рівні першого ярусу, трохи нижче від наявних (рівень давньої підлоги був значно нижчий від сучасного), З боку інтер'єру отвори їх були завширшки 30 - 35 см. Збереглися також стрільниці XV століття, частково перероблені у XVIII столітті на вікна; сліди стрільниць чи зубців, що завершували стіни в XVI, а також 12 стрільниць початку XVII століття, обладнаних водночас із спорудженням п'ятої, внутрішньої стіни башти.
Від надбрамної башти донині залишився напівзасипаний землею перший ярус зі склепінчастим проїздом і одним північним бічним приміщенням. Стан башти дає змогу скласти тільки загальне уявлення про габарити та архітектурні особливості її. Ширина прямокутного в плані обсягу - 14, 8 м, довжина - близько 20,0 м. Судячи з перев'язей стін і розміщення стрільниць обабіч брами, ; первісне надбрамна башта не і мала склепінчастого перекриття й бічних приміщень, а стіни її були завтовшки 1,27 -1,3 м.
Розпланувальна структура напівзасипаної північно-східноі башти, зруйнованої на рівні першого поверху, не простежується, окрім склепінчастого коридору завширшки 3,5 м, що | проходить з внутрішнього боку І північної і східної стін.
Жванецький замок досі не став об'єктом ґрунтовного наукового дослідження, а воно може дати, висновуючи з попередніх спостережень, багатонадійні висліди.


 Стаття О.Пламеницької про вірменський костел

Костел в Жванці

Костел в Жванці

Ставтеся до тексту з певною долею скепсису. Фортецею храм назвати ДУЖЕ важко. 

ВІРМЕНСЬКА ФОРТЕЦЯ

На території села є Вірменський костел Непорочного Зачаття Богоматері. Садиба його відома з вірменських джерел як "маленька стародавня Вірменська фортеця". Вона міститься в центрі Жванця, на його давній мисовій частині, оточеній з півдня Дністром, а з північного заходу - Жванчиком. У плані - це неправильний чотирикутник площею близько 0,5 га. Його північно-західний гострий кут виходить на розгалуження головної в'їзної дороги, західний напрямок якої веде до замку (на відстані близько 200 м), а південний, що оперізує Вірменську фортецю, - у бік Дністра. На цьому терені, ближче до північно-західного кута, і стоїть вірменський храм - однонавова одноапсидна споруда з ризницею і двома приділами.
Коли збудовано Вірменську фортецю - невідомо. В.Ґригорян, покликаючись на М.Бжишкяна, називає стіни, що оточували храм, "міцними" і зазначає, Ідо 1766 року під час нападу хотинських турків на Жванець частина мешканців сховалася за церковними мурами. Опис цієї укріпленої території склала наприкінці 70-х років XIX століття К.Мельник: "На лівому боці в'їзної вулиці привертає увагу давній Вірменський костел - мурована будівля старовинної архітектури, оточена високим, масивним кам'яним муром, на якому в багатьох місцях збереглися сліди фортифікацій у вигляді стрільниць і контрфорсів... Будівля (костелу. - Є.П.) досить велика й сягає значної вишини, особливо дзвіниця із стрільницями".
Вірменська фортеця як локальне укріплення сформувалася на базі загальної фортифікаційної системи Жванця, зокрема укріплень, що обмежували зі сходу його давню мисову частину. В основі ранніх укріплень Жванця простежується 5-подібний рів, що перерізав мис у напрямку південь - північ. Згодом за ровом почалося формування другої лінії оборони - кам'яних мурів, рівнобіжних до рову. У місці зламу їх (там, де південно-західний ріг Вірменської фортеці) споруджено оборонну башту (в плані 11 х 11м), через яку мостом над ровом в'їжджали на давню мисову територію міста. Невдовзі, щоб посилити оборонні можливості в'їзду, при цій надбрамній башті збудовано передукріплення. Це була невеличка територія, обмежена мурами. Не виключено, що саме тут 1431 року оселився перший відомий нам власник Жванця Свичко з Ленчина.
У середині XV століття в північній, найбільш підвищеній частині давньої території Жванця з метою забезпечити фланкувальну оборону передукріплення з надбрамною баштою збудовано регулярний баштовий замок п'ятикутного плану. Він став військовим осідком тогочасного власника Жванця Михайла Бучацького. Під захистом потужного замку територія передукріплення стала безпечнішим місцем, на якому в кінці XV - на початку XVI століття зведено вірменський храм: первісно однонавовий, одноапсидний, з дзвіницею над притвором і периметральною одноярусною галереєю. Зі спорудженням храму на території передукріплення воно перетворилося на невеличку фортецю.
Наступний, третій етап будівельної історії Вірменської фортеці пов'язаний з модернізацією Жванецького замку в першій чверті XVII століття Валентієм-Олександром Калиновським. Під час перебудови двох наріжних замкових башт на бастіони західний і східний мури Вірменської фортеці стали на заваді і тому їх розібрали й збудували наново, змінивши трасування, а це своєю чергою зумовило потребу розібрати притвор і західну галерею храму, що опинилися на трасі нових укріплень.
За часів турецького поневолення (1672-1699 рр.) оборонні споруди Жванця з наказу Яна Собеського було спалено. Укріплення Вірменської фортеці відремонтовано на початку XVIII століття. Тоді в південно-західному мурі обладнано у барокових формах новий парадний вхід.
1769 року фортеця потерпіла од військових дій проти барських конфедератів. У процесі ремонту південний мур підсилено міцними контрфорсами, а також зроблено земляний бруствер з амбразурами. Ці заходи стали останніми у військовій історії фортеці. 

Жванецький костел у травні 2012 р.

Травень-2012

Нині територія Вірменської фортеці являє собою чотирикутник з прямим південно-східним кутом і гострим зрізаним північно-західним. По периметру вона обведена кам'яними мурами, крім північного боку, де давні мури частково ввійшли до сучасних господарських будівель. Південно-західний мур, що на південному відтинку утворює злам, зберігся пересічно на висоту до 2,5 м. У ньому дванадцять стрільниць і дві брами. Перша брама - навпроти входу до храму - вирішена у вигляді обсягу з габаритами 3,4 х 4,7 м. ; Ширина отвору воріт - 2,0 м; він і має кам'яну перемичку похило-лучкового абрису. Нижче від її п'ят збереглися сліди давнішої, певно, півциркульної перемички. З дванадцяти стрільниці чотири розміщено на північ від брами. Одна з них, біля брами, має щоки, що розширюються в обидва боки, решта - зі щоками, що розширюються тільки в бік двору. Бойові отвори стрільниць від двору становлять 0,5-0,68 м, від напілля - 0,1-0,15 м. Перемички стрільниць архітравні.
Друга брама на зламі муру становить рештки надбрамної башти, що була ще до появи Вірменської фортеці. Товщина стін башти - 2,73 м. Отвір брами має зовнішні четверті та косяки, що розширюються в бік двору; його ширина від двору - 4,0 м, від напілля - 3,0 м. На південь від брами, на відстані 1,1 м, е велика стрільниця, закладена з боку фасаду, її ширина від напілля - 1,3 м, з протилежного боку - 2,0 м. Дві стрільниці південно-західного муру перекриває пізня прибудова. Східний оборонний мур фортеці з шістьма стрільницями за всіма параметрами аналогічний південно-західному. Південний, завтовшки 1,0 м, стрільниць не має.


ОЛЕКСАНДРІВСЬКЕ УКРІПЛЕННЯ 
Міститься за 1 км на південний схід від Жванця, трохи далі на південь від дороги, що веде вздовж стрімкого берега Дністра в бік села Браги. Було потужною земляною оборонною спорудою новочасної фортифікації з чотирма бастіонами та равеліном.
Зі спорудженням цього укріплення в 1621 році безпосередньо пов'язаний тогочасний власник Жванця Валентій-Олександр Калиновський, ім'я якого дістала споруда. Думка В.Ґульдмана про причетність до будівництва цього укріплення Яна Тарновського - помилкова, бо той помер 1561 року, задовго до появи новочасних фортифікацій на Поділлі.
Будівництво Олександрівського укріплення було зумовлене загрозою турецьких нападів на важливу стратегічну ділянку - брід через Дністер навпроти Хотина.
Укріплення становило чотирибастіонну систему на трапецієподібному плані й мало площу понад 2 га. Його довший фронт, повернений до Дністра, фланкувався двома великими бастіонами. Між ними, по осі куртини й прилягаючи до неї, був сильно розвинений равелін, ріг якого впирався у пруг берегового урвища. Короткий затильний фронт, у центрі куртини якого містився в'їзд на укріплену територію, фланкували два малі бастіони. За розпланувальною структурою споруда належить до бастіонної системи староголландської фортифікаційної школи, що поширилася в першій половині XVII століття. Невеликим відхиленням від класичної схеми є суцільне прилягання равеліну до куртини головного фронту. Це пояснюється, найімовірніше, топографією місцевості.
У рік завершення будівництва Олександрівське укріплення опинилося в осередді воєнних дій між Польщею і Туреччиною. У серпні 1621 року сюди прибуло об'єднане польсько-козацьке військо під проводом гетьманів Яна Ходкевича й Петра Сагайдачного. Для переправи на протилежний берег Дністра біля Олександрівського укріплення було збудовано міст.
У другій половині XVII та у XVIII століттях укріплення виконувало функції військового табору. 1653 року тут близько двох місяців перебував з військом польський король Ян Казимир, після чого укріплення дістало назву королівського табору. За часів турецького поневолення тут не раз отаборялися турецькі, українські козацькі, польські й російські війська.
1793 року, після другого поділу Польщі й переходу Подільських земель до Росії Олександрівське укріплення в переліку "Укріплень, замків і старовинних валів у Подільській губернії" зазначено під назвою "Бастіоний шанець", а на докладній мапі середини XIX століття - як "Жванецьке укріплення". 1828 і 1853 року вали цього укріплення перероблено на польові батареї. Не виключено, що роботи 1853 року були пов'язані із запланованим ще 1844 року військово-інженерним відомством будівництвом нової фортеці.
На зламі ХІХ-ХХ століть укріплення відвідав В.Ґульдман. Називаючи його "польовою батареєю", він залишив такий опис цієї фортифікації: "Розміщена на скелястому лівому березі Дністра й займає площу близько двох десятин; форму має чотирикутну; оточена з чотирьох боків насипними валами й ровами, які в довжину мають по 70 сажнів; ширина валів -1 сажень, а ровів - 2 сажні. Вхід на цю батарею зі східного боку".
Нині від Олександрівського укріплення збереглися частково вже розорані - вали й рови, що втратили первісну розпланувальну структуру.


 ДЖЕРЕЛА



- ЦДІА України. - Ф.490. - Оп.З. - Спр. 10. РДВІА. - Ф.418. - Спр.684.
- Атлас Подольской Губернии // Журнал Министерства внутренних дел. - 1843.-Ч.ІІ.-КІІ. VІ.-С.337.
- Григорян В.Р. История армяпских колоннії УкраиньІ й Польши: (Армяпе в Подолии). -Ереван, 1980.
- Гульдман В. Памятники старини в Подолии: (Материалы для составления археологической карты Подольской губернии). - Каменец-Подольский, 1901.
- Історія міст і сіл УРСР: Хмельницька область. - К., 1971. -С.324.
- М[ельник) К. Путевые очерки Подолья // Киевская старина. - 1885. - Декабрь. - С.ЗЗ.
- Молчановский Н. Очерк известий о Подольской земле до 1434 года: (Преимущесгвенно по летописям) // Сборник сочинений Университета св. Владимира. - К., 1886. -Вып. VIII.-С.384.
- Павловский А. Местечко Жванец Камееецкого уезда Подольской епархии. (Исторический очерк) // Подольские епархиальные ведомости. - 1869. - №4. - С.157. - Памятники градостройтельства й архитектуры Украинской ССР: Иллюстрированный справочник-каталог. -К., 1986. -Т.4. -С.210.
- Пламеницька О., Пламеницька Є. Нова концепція формування системи фортифікації Кам'янця-Подільського в аспекті визначення віку міста // Фортифікація України: Міжнародна конференція з проблем охорони фортифікаційних споруд в Україні: Матеріали. -Кам'янець-Подільський, 1993. - С.22-24.
- Пламеницька О. Початок мурованого оборонного будівництва па Поділлі // Архітектурна спадщина України.-К., 1994. -Вип.1.-С.39-57.
- Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. - К., 1895. - С.87. Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. -Каменец-Подольский, 1895. -С.278. Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии // Труды XI Археологического сьезда в Києве. - Москва, 1899.-С.311.
- Сецинский Е. Исторические местности Подолии и их достопримечательности. -Каменец-Подольск, 1911.-С.4.
- Сіціпський Є. Оборонні замки Західного Поділля ХІV-ХVІІ ст.: (Історично-археологічні нариси). - К., 1928.-С.57. Яворовский Н. Историко-статистнческое описание м.Жванца, его церкви и прихода // Труды комитета для историко-статистического описання Подольской епархии. - Каменец-Подольск, 1846.- Вып. І.-С.100.

 



Залишки замку в Жванці. Фото з коптера.

Замчище з неба.


Жванчик зовсім пересох спекотним серпнем-2015

Жванчик зовсім пересох спекотним серпнем-2015


Колисьу  Жванці активно торгували ґонтом. Фото С.Таранушенка (1930). З альбому "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" (Харків, 2013 р.).

Гонт - колишня спеціалізація Жванця



План фортеці

План фортеці

Żwaniec (Жванець) – wieś na Ukrainie u ujścia Żwańczyka, w rejonie kamienieckim; ruiny zamku
Замок в Жванце когда-то

Архівний замок


Раніше жителі Жванця несли до замку своє сміття.
Зараз це заважає зробити паркан

Було сміття - став паркан


Жванець. Замок над Жванчиком
Храм в Жванці


Панорамки


Будинок Альтмана. Фото П. Таранушенка. З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" (Харків, 2013 р.).
Жванець, цивільне будівництво. Фото С.Таранушенка (1930). З альбому "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" (Харків, 2013 р.).
Жванець, цивільне будівництво. Фото С.Таранушенка (1930). З альбому "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" (Харків, 2013 р.).
Жванець, цивільне будівництво. Фото С.Таранушенка (1930). З альбому "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" (Харків, 2013 р.).
Будинок з левами на фронтоні у Жванці. Фото П.Таранушенка, 1930 р. З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" (Харків, 2013 р.).
Заїзд у Жванці. Фото П.Таранушенка, 1930 р. З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" (Харків, 2013 р.).
Жванецький заїзд Бронштейна.  Фото П.Таранушенка, 1930 р. З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" (Харків, 2013 р.).
Жванець, цивільне будівництво. Фото С.Таранушенка (1930). З альбому "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" (Харків, 2013 р.).

Житлові будинки та заїзди. Фото С.Таранушенка (1930)


Жванець. Біля базарної площі

Біля базарної площі


Костел у Жванці
Вірменський костел у Жванці.
Армянский костел в Жванце в Украине
An old Armenian church in the village of Zhvanets in Ukraine
Колокол в костеле Жванца.
Жванець. В костеліч - стара плита з вірменськими літерами
Меморіальна дошка в костелі у Жванці
Жванець, вірменський храм, 2004 р.

Костел у Жванці



11 липня 2006р.

11 липня 2006р.


Zwaniec.

Жванець зі сходу (до 1907р.). З фондів Музею магдебурзького права


Старовинні зображення споруди

2 зображення звідси: www.heritage.com.ua


Ще антикваріат. Жванець.
Жванець і Дністер

Ще антикваріат.


Замок у Жванці. Акварель Наполеона Орди
Замок у Жванці. Акварель Наполеона Орди

Акварелі Наполеона Орди

Жванець. Іудейський кіркут

Іудейський кіркут



Гарно? Насправді ж навколо смітярня!

Гарно? Насправді ж навколо смітярня!


Ось наочний приклад, як з замку можна зробити комору

Наочний приклад, як з замку зробити комору


Поруч з баштою зберігся ще ось такий фрагмент з тонелями всередині

Поруч з баштою зберігся ще ось такий фрагмент з тонелями всередині


Жванець. Żwaniec
Жванець. Żwaniec

2004 і 2010


Всередині замкової башти

Всередині замкової башти


Герб на костелі. Собака, що плюється вогнем?

Герб на костелі. Собака, що плюється вогнем?


Дот над Дністром. Звідси видно Хотинську фортецю
Дот у Жванці
Дот над Днестром в Жванце

Дот над Дністром. Звідси видно Хотинську фортецю


Міст через Дністер. Далі вже Буковина
Міст через Жванчик у Жванці

Мости Жванця


Гарно?

Гарно?


Вірменський костел до реставрації.

Вірменський костел до реставрації.


Знову план. Все це - з ілюстрацій до статті на сайті http://www.heritage.com.ua

План до статті на сайті www.heritage.com.ua


А ось ще давніше фото костелу. Башти вищі, немає ліхтарика.

А ось ще давніше фото костелу. Башти вищі, немає ліхтарика.


Башта замку. Поруч бастіони зі сміття

Башта замку. Поруч бастіони зі сміття


Башня жванецкого замка

Фрагмент замкового муру. Жванець
Фрагмент замкового муру. Жванець

Фрагмент замкового муру. Сусідній город


Всередині замкової башти

Всередині замкової башти


Типово для Хмельниччини: праволсавна церква в простій хаті

Типово для Хмельниччини: праволсавна церква в простій хаті

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник