 | 
|  Власник хати № 48 сказав, що здасть її Довженко чи кому ще з киномитців треба. Треба?:)

|

Карта
Село на Студениці неподалік Китайгорода, на трасі на Бакоту. Трохи більше за 500 жителів.
Назва пов’язана з легендою про давній татарський напад, що підняв мешканців Сового Яру з насиджених місць і змусив тікати зі спаленого села біля Студениці в лісові печери на лівому березі річки. Хитрі східняки виставили біля печери варту, сподіваючись, що голод змусить бідолах вибратися на волю. Та не виходили полонені печерою: з каменя пішло молоко, ним і годувалися.
Коли ординці відійшли за два тижні, врятовані жителі забрали все, що змогли вихватити, і оселилися біля криничок на захід від Сового Яру. Легенду підтверджують і знахідки археологів: на колишньому згарищі, де зараз знаходяться луки Селяни, часом покажеться з-під землі уламок кераміки чи давнє знаряддя праці. А печеру над Студеницею зовуть Молочним Каменем. 
 |  Церква в латах. Деревом і не тхне. |  |
Має село залишки маєтку (ну дуже скромні) і броньовану Покровську церкву (1842, зведена на місці дерев’яної ж – але, певно, не броньованої – попередниці. Та згоріла в 1839 р. – і громада зібрала гроші на нову. Зібраних коштів, певно, було недостатньо – бо вдалося лише купити стару церкву з Миньковців. А кам’яний фундамент залишився ще від храму-попередника. Кам’яна прибудова походить, певно, з більш пізнього часу.
Старі хрести вказують на могили батюшок, є ще якась стара кам’яна чаша та древні липи, а от замість старої дерев’яної дзвіниці – нова кам’яна, з цифрами «1994» на фасаді. Ех, шкода, не побувала я тут років так 15 тому – може, ще застала б стареньку. Церква ж діяла в радянський час, тому шанс вижити в дзвіниці був.
В селі – а скоріше, біля нього, в урочищі Совий Яр - колись була папірня, зведена крушанівським поміщиком генерал-майором Іваном Коцюбою в 1912 р. Навіть фірмовий знак підприємства був із совою на паперовому рулоні. Папірню розібрали в 1930-х, а папероробну машину відправили в Дніпропетровськ – щоб через 32 роки повернути назад, на Поділля, на Проскурівську фабрику.

|