Село по дорозі з Товстого до Язлівця. Начебто їдете собі на оглядини язлівецького замку і їдете, зупинок ніде не робите, бо навколо типовий (читай: прекрасний) подільський пейзаж: де-не-де на горизонті зазеленіє лісок, де-не-де машина підскочить на горбку (NB!: а де-не-де - і саме на описуваній трасі - є справжнісінький трамплін для залізних коней! Вгвинчуєшся головою у стелю авто і верещиш від захвату! Не проминіть!), де-не-де (як класно ритмізує речення це "де-не-де"! Майже як приспів у пісні) зустрінеться дорогою чепурне чи не дуже село з міксом нових "палаців" та старих мазанок та майже патетичних руїн ферм з померлих совєцьких колгоспів. Так і до замку доїдете, духовно не просвітившись.
Тому - уважніше. Дорога лежить через село Кошилівці. А тут збереглася церква з дзвіницею ще з XVI століття. Дерев'яно-мурована. Комбінована, так би мовити. Не кожне село таким похвалитися може. Варто оглянути. Саме для цього і треба дивитися уважно-преуважно: церква виникне вже майже в кінці села, ліворуч, вона буде трошечки знизу, а тому - малопомітною для непильного ока.
Ця невидимість була зауважена не лише мною у 1999 та 2000-му роках, а й, певно, сільською громадою, бо з свого природного, гарного, НОРМАЛЬНОГО кольору - дерев'яного, звичайно ж, якого ще кольору може бути зрубний храм? - споруда переодяглася в яскравіші шати. Ви часто здибали у лісі сині дерева? От і я ні. А кошилівчанам так подобається. Навіть більше. Останнім часом храм ОББИЛИ БЛЯХОЮ. Совісті в попа - НУЛЬ.
Чудовий зразок подільської оборонно-сакральної архітектури Середньовіччя зараз нагадує яскраво-синю каструлю. А це ж тридільний храм, де прямокутні у плані нава та бабинець орієнтовані довгою стороною поперек повздовжної осі споруди. З заходу - могутні контрфорси. Колись над бабинцем була оборонна башта, та й вся церква була мурована. Дерев'яні верхи з гонтовою покрівлею з'явились аж у XVIII ст. В ХІХ ст. невелике приміщення добудували до апсиди. Північно-західніше від храму знаходиться дзвіниця - також комбінована: перший ярус мурований, витончений другий, з галереєю - з дерева. На дзвіниці дата "1564". Навколо церкви, вздовж огорожі, збереглися старі хрести з напівзатертими написами. Огорожу, щоправда, зруйнували у 2011 р. Поставили нову. Ніяку.
Хоча археологів зацікавить навіть не храм, а те, що саме тут ще у 1870р. були проведені перші розкопки на території Східної Галичини, що і стало поштовхом для вивчення та дослідження трипільської культури. Бо саме у Кошилівцях було знайдено залишки поселення часів трипілля та розкішну кераміку тієї доби (зберігається у Львівських музеях).
Ще одно фото з поїздки 31 жовтня 2004 року можна побачити в Галереї І. Запрошую.
