English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Городок
Городок - лише прикриття. Насправді це звичайне село. З церквою, звичайно ж. А палац Дунін-Борковських самі Дуніни-Борковські не впізнали б ні за що.
Городок - лише прикриття.
З церквою, звичайно ж.
палац Дунін-Борковських

Карта

Широта 48.628, довгота 25.856.

 

Назвати Городок над Серетом розчаруванням року буде трохи запафосно, але все-таки майже близько до істини. Відомо ж - добре там, де нас немає. Я була в хмельницькому та львівському Городках, і неодноразово, а до тернопільського відправилася лише 2 жовтня 2007 р. Маючи в якості багажу факти про те, що за Середньовіччя містечко було гарно укріпленим форпостом і що тут дотепер зберігся палац відомого роду Дунін-Борковських, плюс знаючи, що в поселенні Серет впадає в Дністер, я готувалася до дива. Уява малювала неймовірної мальовничості дністровські кручі, на яких піднімався білосніжний необароковий особняк.

Шиш!

Фактаж.

Географія не підвела: Серет таки вливається тут в Дністер. Кручі теж були. Дещо нижчі і чомусь не надто мальовничі. Футбольне поле місцевої школи розташовано якраз на фоні буковинського вже високого берегу. Ну поле, ну берег, ну річка...

Якби замки розсипала Поділлям я, форпост мав би стояти все-таки трохи далі, на іншому березі Серету, над самим устям - там якраз тернопільська сторона Дністра припухла майже-горами, саме те місце для фортеці. Та якщо вірити Гійому Левасеру де Боплану - а в вас є хоч один аргумент, чому ми б мали йому не довіряти? - то, виходячи з його карти України (XVII ст.), городоцькі укріплення знаходились трохи далі від устя, ближче до Кулаківців, на правому березі Серету. Від них нічого не залишилося. Ні-чо-го.

Тому доведеться далі травити байки, з замком безпосеребньо не пов'язані. Наприклад, про те, що хатки на місці форпосту в селі називалися... та так і називалися: "На хатках", а от західна частина Городка звалася "На Клобоках". Що в княжі часи начебто Серет був ще суднохідний - і Дністром до нього припливали з Галича купці. Напроти ж - літописний Василів, колись могутній град, а зараз просте село на Чернівеччині...

При гирлі Серету були острови (?), які називалися Славна (?).

В Першу світову якраз поблизу Городка форсувала Дністер угорська кавалерія. Та що там кавалерія! Місцеві селяни самі неодноразово форсували обидві річки, бо жили селяни в Городку, а поля мали на тому березі. А мости були благенькі, майже щороку їх під час повеней просто змивало. Лише близько 1910 р. на урядові гроші було зведено нормальний, стабільний такий міст через Серет. І добре.

Палац Дунін-Борковських

Ось таким був палац на початку ХХ ст.

Палац Дунін-Борковських городчани, які емігрували з Батьківщини на початку ХХ століття, в своїх спогадах згадують як "дуже пишний". Знайомство з ним я приберегла на самий кінець поїздки - знала, що в перебудованому палаці зараз городоцька школа. Краще б не знала, краще б шукала селом щось хоч віддалено схоже на маєток вельмож. Бо облуплена червона штукатурка на голих, якихось стримано-совдепівських стінах крошилася, як і мої уявлення про необарокову розкіш. Що зі спорудами роблять роки і байдужість, ай-яй... Про "прегарний парк" з чужих спогадів скромно мовчу.

Дунін-Борковські, які володіли Городком з кінця XVIII ст., наїжджали сюди лише влітку. При палаці мали капличку, куди з Щитівців приїжджав ксьондз. Завдяки докладності Романа Афтаназі я могла б довго перечислювати всіх графів, які мешкали в Городку, але не буду читачів зануджувати. Р. Афтаназі висловлює думку, що городоцький прямокутний класицистичний палац походить зі зламу XVIII-ХІХ ст., а також висловлює припущення, що не одно покоління Дунін-Борковських встигло нагромадити в Городку чимало реліквій, творів мистецтва, стародруків та інших речей, які робили побут простих польських графів більш приємним. Та все те багатство згинуло в часи Першої світової, коли від палацу залишилися голі стіни. Станом на 1920 р. споруду було відбудовано лише частково.

Церквиця чи костел?

Дністер.
Герб Дунін-Борковських

В центрі села стоїть скромна церквиця - деякі джерела датують її 1799 р. З_ іншого боку, герб Дунін-Борковських на фасаді споруди натякає на те, що перетворена зараз на церкву будівля початково була костелом - відомо ж, що коштом Дуніна-Борковського в 1905 р. в Городку було зведено муровану філіальну святиню.

Формально місцева церква була парафіяльною, до парафії входили ще Дунін та Кулаківці - але лише формально. Все через типово український потяг до землі: наділ батюшки був поблизу Кулаківців, а з мостами, як вже вище писалося, було не дуже добре, тому піп насправді майже весь час мешкав саме в скромних Кулаківцях.

 

На Сереті, на т.з "Лузі" стояв великий водно-турбінний млин та польський КОП (Корпус охорони прикордоння). До Першої світової в Городку діяла корчма, а по війні в поселенні залишилася лише одна єврейська родина.



"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник