Карта

Біля 600 жителів.

Координати: 48°49′18″ пн. ш.25°40′46″ сх. д.

Тут все сумно. Тут хіба радіти, що мозаїчна радянських часів автобусна зупинка при трасі на Заліщики все ще стоїть необбита і подекуди навіть красива. З всім іншим тут сумно. 

Обіцяні вказівником 2 кілометри від траси до Солоного - зплюснутий простір. От поле, от переїзд, а он вже і Солоне. Та нема там 2 км. 

На початку села відразу магазин, і він вже натякає на загальний рівень того, що попереду. Він називається "Генделик". Думаю, селяни навіть вважають, що це смішно, пришпильно і десь навіть сміливо. Далі будуть побиті життям сільські вулички, покинуті довгі хати, кенотаф борцям за волю України - біля підніжжя стара фіґура святого та бюст Тараса Григоровича. Ну і церква. Троїцька, 1860 р., дерев'яна, зараз віддана на поталу православним Київського патріархату. 

Церква нещодавно пережила ремонт - нове покриття з зеленої металочерепиці, стіни оббиті чи то тесом, чи то вагонкою, замість милої сиґнатурки на даху - негармонійний купол. Церква ховає всю цю сучасну лабуду за високим кам'яним парканом, а на ремонтні дива дивляться з-під модернового дашка трохи перелякані Петро і Павло. Апостоли - диво дивне, народний милий примітивізм. В одного в руці ключ, у другого книга та меч - це останній острівець автентики у Солоному, навіть не зважаючи на ідіотський дашок. З протилежного від апостолів боку - поставлена у 1996 р. капличка, і за таку наругу над Батьківщиною її будівничим горіти б в пеклі - але його не існує. Вгатити на невелику муровану споруду аж ТРИ московські цибулини - от нафіга? Ніколи на Поділлі у храмів таких верхів не було. Це не наше, це чуже, більше того - це ще й вороже. 

Зубожіння матеріальне завжди йде пліч-о-пліч з моральним. Так, це нікому не потрібне моралізаторство, але що я ще можу сказати?