English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Підгірці. Костел
Костел Костел Воздвиження та св. Йосипа, зведений на замовлення Вацлава Ржевуського. 10 серпня 2010 р.
Мандрівка в минуле одного з найгарніших костелів Львівщини.
Перша світова. Унікальний кадр.

49°56′35.16″ пн. ш. 24°59′00.64″ сх. д.

 

Для тих, кому ліньки читати про храм ось тут, коротенько розкажу про нього.

Костел Воздвиження та св. Йосипа (1752-1766) планувався господарем Підгорецького замку Вацлавом Жевуським (Waclaw Rzewuski) як власна усипальня. Тому споруду досить солідного розміру часто називають каплицею. Чотиритомник "Памятники градостроительства и архитектуры УССР"  пише, що храм зводився за проектом архітектора Ц. Романуса, хоча я читала, що костел спланував сам Жевуський - ці дві версії так і існують у взаємному протиборстві. Можливо, все було простіше: у замовника (Жевуського) було своє бачення храму, яке й втілив на папері, а потім з цегли професіонал - Ц. Романус.

Начебто Вацлав мріяв мати у Підгірцях копію відомої туринської "базиліки di Supergа" - така от міні-Італія на Бродівщині.

Один з покровителів Жевуських

 

Спочатку храм був замковою каплицею, пізніше став парафіяльним.

 

Цегляний храм представляє собою ротонду в стилі італійського бароко з внутрішнім діаметром 12 м. На головному фасаді - 14-колонний портик коринфського ордеру (вісім колон в одному, шість в другому), на аттіку якого встановлені вісім скульптур святих, виконаних з пісковика скульпторами С.Фессингером та Лебласом. Святі, які зібралися на аттику, стоять там не випадково: це небесні покровителі родини Жевуських. Принаймні так вважали самі Жевуські, а от чи знали про це святі - інше питання. Зараз скульптур сім: в часи Другої світової там засів снайпер, якого й пробували підбити. Скульптуру підбили напевно.

 

Від замку до храму (для туристів - скоріше від храму до замку) веде 300-метрова алея, обсаджена старими липами.

Всередині храму бувати не доводилося. Інтер'єр був розписаний в 1765-1766 роках художником Л.Смуглевичем та його сином. Смуглевич помістив на куполі костелу вісім медальйонів із зображеннями патріархів Старого Заповіту. Після того розпис храму продовжили чотири майстри з Жовкви: Дем'ян, Войцех, Костентин та Микола, а ще двоє львів'ян: Гургилевич і Витанецький. Дерев'яне оздоблення храму (в тому числі мистецько виконані хори і казальню-амвон з рокайлевим орнаментом) було виготовлене у 1765 р. теслею Твардовським. Головний вівтар прикрашав образ св. Йосипа і Вознесіння авторства Шимона Чеховича (Szymon Czechowicz).

Само собою, крім образів в храмі був і пишний портрет замовника споруди - Вацлава Жевуського.

На стінах храму - таблиці-епітафії Олександра Любомирського та Розалії з Ходкевичів Любомирської (з сірого мармуру; помер в 1804 р. Розалія померла на гільйотині у Парижі, на Гревській площі у 1794 р. разом з французькою королевою Марією Антуанеттою - а її шестирічна донька в той час була ув'язнена в Бастилії). Наступна плита - в пам'ять якраз дочки, наскільки я розумію, Розалії Олександрі з Любомирських Жевуській (теж сірий мармур; померла 11 січня 1865 р. у Варшаві); неоренесансова біла мармурова епітафія Леона Жевуського (з медальйоном і написом "трьох гетьманів потомок"; 1869 р.). Є також пам'ятна таблиця на честь зведення костелу - з рожевого мармуру, датована 1763 р.

 

Неподалік костелу стоять дві фігури з XVIII столітя: богоматір та св. Йосип.

З 1861 року храм використовувався як парафіяльний. В часи Першої світової та під час заворушень 1919-1920 років Підгірці були на першій лінії фронту, але костел практично не постраждав.

В 1944 році купол храму, північно-східну стіну та одну зі статуй було пошкоджено артилерийським снарядом. В 1945 році святиню закрили. Реставрація споруди відбувалася в 1976-1979 роках (архітектор І. Старосольський). Можливо, невдовзі храм знову відреставрують.

І ще раз глянемо на усипальню Жевуських

Чудовий все-таки храм.


Літографія К.Ауера (1839)
Поштівки початку ХХ століття.
Каплиця Жевуського, вигляд через замкові ворота.
Фото Радомського. 1930-ті.
Фіґури, скульптури...
З 2006р. храм віддали громаді УГКЦ
Сподіваюсь, священик не забілить розписи.
10 серпня 2010 р.
© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник