English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Сатанів
Панорама Сатанова з тернопільського боку

Панорама Сатанова з тернопільського боку


 Моя стаття "Від Сатанова до Чорткова - година дороги"

 

Більшість фото на цій сторінці були зроблені 24 серпня 2004 року, у тринадцятий день народження України та четвертий кота Плями. Святкування видалося досить... гм... цікавим, проте запам'ятається надовго.
Та спочатку трохи про локалізацію поселення з такою гарною та милозвучною назвою. Містечко на Збручі, на кордоні Хмельницької та Тернопільської областей, в Городоцькому районі, десь в 82 км. на північ від Кам‘нця.
Сюди ми вирушили по обіді 24-го серпня. Старий автобус трясло та підкидувало на не самій гарній дорозі, і оті 80 км він проїхав аж за дві години. Я вже мовчу про алюмінієві хрестики та нари, яких прославляв всі дві години антикварний магнітофон водія.
Та ось нарешті Сатанів. Вже з зупинки чути веселі такі пісні польською. Дискотека на честь свята? Потрібно перевірити. Топаємо до костелу. В пустому храмі лише прибиральниця, а мегафон у дворі невтомно передає диско-мелодії про те, як класно бути малим Ісусиком і мати таку гарну матусю.
Наступна зупинка - звичайно ж, замок.

24.08.04. Замок-завод

24.08.04. Замок-завод

 Фото звідси, а ще - звідси. Фото замку з гусями. Фото замку з конями. Фото замку з гусями і з конями. В замок. На стіни. В підземелля. Фото підземель. До круглої башти. Клац-клац. Далі - прохід заборонений, нас зупиняє купка товстунів у галстуках - мабуть, заводська еліта, що пропонує нам, "дівчаткам", скуштувати аличі. Буркочучи під ніс, я тікаю від недолюдей назад, на стіни.
Прохід базарною площею (всі торговці зглядаються на мою голу спину та мікове довге волосся), повз церкву, яку будують для православної громади - до занехаянної синагоги. О, можна зайти всередину. Поки я караулю біля вузького віконця, Мік знімає невеличкий фільм у інтер'єрі божниці. До кіркута доберуся вже в 2006 і в 2007 роках - він зверху, по дорозі на Сатанівську Слобідку. Великий і розвалений.
Міська брама. До млина йти далеко, час додому. Вже й вечоріє.
Йдемо на автостанцію. Хха! Можливо, у будній день нас би виручив автобус на Городок, що ходить о восьмій вечора, але сьогодні свято... Ні, ані в напрямку Хмельницького, ані, тим більш, Кам'янця, вже нічого не буде. Ну що ж, голосувати теж не вперше.
... Через дві години марних голосувань поблизу міського парку з Леніним (це, до речі, не єдиний вождь на території Сатанова: недалеко від якогось автопідприємства було знайдено ще одного чугунного ідола) я втомилась. 20-00. Жодних шансів на порятунок. Хочеться їсти. Маленька кицька біля місцевого кафе "Філін" бігає і грається, хоч якось розраджує мене у нашому нещасті.
... Додому ми таки потрапили. Близько 24 години. Визваний по телефону Сергій приїхав рятувати нас від місцевих вечорниць у "Філіні" з живою музикою та вершками суспільства у спортивних штанях. Музика була чудова, це правда: почали, звичайно, з "Feeling", закінчили романтичною баладою, слова якої в'їлися в моє серце та печінки: (чоловічий баритон): "От тебя я ухожу, потому что пьяница-а-а-а..." (жіночий ніжний бек-вокал): "Пьяница-а-а-а-а-а-а-а..."... Ех, нічого я не розумію в простих людських радощах...
Добре, тепер про історію.


 Історія



 Замок в Сатанові був свого часу найзначнішим серед призбручанських замків (Збриж, Чорнокозинці, Гусятин), - та й лишилось від нього до наших часів найбільше.
Знахідки неолітичного часу поблизу Сатанова, печери в скелях, кургани на околиці містечка, залишки Траянового валу, який тягнеться від Сатанова на південний схід протягом 30 км. – все це свідчить, що поселення це дуже старовинне. Саму назву містечка в книзі Юхима Сіцинського пояснюється зовсім не зв‘язком з темними силами (а шкода), а так: коли римське військо Траяна здобуло Дакію (а за те, що це військо БУЛО тут – і гіпотеза Пламеницької щодо давності Турецького мосту в Кам‘янці) та йшло далі на північ, то воєвода Тонілій, дійшовши до місця, де тепер знаходиться Сатанів, запитав легіонерів: Sat an non? – тобто: "Доволі чи йти далі?" Трошки за вуха притягнута гіпотеза, як на мене.
В історичних документах Сатанів згадується за першого польського наступу на Поділля в 1404 р., коли король Ягайло дав Петрові Шафранцю Сатанів з околицями й Зіньків з деякими селами на таких умовах: власник сам, або рівний йому заступник, має жити в наданих місцевостях, виставляти за потреби 6 сулиць та 12 стрільців, при нагоді боронити свій край з усіма своїми людьми, піддані його мають сплачувати такі ж податки, як і за Коріатовичів, давніх володарів Поділля. Згодом ці маєтки викупив у Шафранця Вітовт (в 1431 р.) і надав Петрові Одровонжеві на таких самих умовах, що стверджено королем Владиславом ІІІ в 1436 р. Одровонжам ці землі належали до 1523 р. В 16-17 ст. землі перейшли до Сєнявських.
В 15-16 ст. розвиток міста сильно гальмували напади татар, тому ще в 15 ст. Одровонжі будують для захисту і себе, і населення замок (що, до речі, ситуації зарадило мало, бо і надалі місто потерпало від татарських нападів).
1561 р. власник Сатанова Ян Кристоф Тарнавський з дружиною Софією дають пільги новим поселенцям Сатанова: звільняють їх від усіх податків і повинностей на 8 років. Відтоді сатанівська людність збільшується: в 1565 р. тут було 15 ремісників, а в 1578 – вже 50 (шевці, кушнірі, ковалі, слюсарі, склярі, лучники, мечники, римарі). Міщанство Сатанова було досить свідоме і всіляко намагалося поліпшити своє становище. З сатанівських міщан вийшов відомий козак Наливайко. 1590 р. сатанівські міщани просили Львівське братство дати їм “порядки братські”, так як вони постановили створити в місті братство.
Поруч з Сатановим, в теперішній Слобідці Сатанівський, вже в ті часи містився укріплений православний монастир, звідки вийшов відомий діяч освіти Арсеній Сатановський (Корецький), що видав в Москві Словник.
1617 та 1618 рр. місто пережило спустошливі набіги татар, щоб поліпшити економічний стан Сатанова його власниця Катерина Сєнявська надає поселенню Магдебургію. Під час війни за незалежність під приводом Хмельницького козаки захопили місто за допомогою міщан, а 1651 р. козаки з татарами так зруйнували поселення, що місцеві жителі були змушені тікати за Дністер.
1672 р. турецькі війська здобули Сатанів, та за рік поляки відбили в яничар це місто. Знов під турецьку владу Сатанів потрапив в 1676 р. Збереглись свідоцтва, що місцевий люд мужньо відбивався і в замку, і в церквах, і в синагозі. Турки ж, здобувши місто, нікого не помилували: загинуло близько 4 000 осіб. Досі збереглась тогочасна пам‘ятка – ікона Христа в сатановській Юр‘ївській церкві. Як свідчить напис на ній, турки її порубали.
В руках турків місто перебувало до 1699 р., коли Поділля було знов повернене Польщі. 1711 р. Петро І гостював в Сатанівському замку. Як вказують джерела, цар мешкав в будиночку, який стояв коло замку, потім там було вибито на камені герб Росії на згадку про цю подію.
В 20-х рр. XVIII ст. було поновлено замок та міські укріплення. Місто перетворилося на значний торговий центр, тут мешкали купці з Греції та Вірменії. Значною була єврейська громада.
Замок міститься над Збручем, зараз в ньому – цукровий завод, і оті білі каменюки – поняття не маю, що воно таке, але якось з тими клятими буряками пов‘язане – височать над стародавніми стінами. Про вплив заводу на стан пам‘ятки говорити зайве. Коли на початку 90-х рр. ХХ ст. тут перебувала наукова експедиція на чолі з О. Мацюком, то директор цукрового заводу, до речі – місцевий депутат – не захотів навіть слухати аргументи пошановувачів старовини.
Замок в плані п‘ятикутний, не зовсім правильної форми: три сторони завдовжки приблизно 105 м., четвертий – 85 м., п‘ятий – 65 м. Вся площа приблизно півтора гектари. На всіх рогах були башти, до наших часів збереглися лише три – ті, що виходять на Збруч. Мури, що з‘єднували башти, були подвійні: окрім зовнішніх були внутрішні, що йшли до них паралельно. Внутрішні мури стояли на валу і через те були вищі за зовнішні. В‘їзд до замку був в наріжній башті, що виходила на південь з боку містечка. Башта ця не збереглася.
Зовнішні вали від внутрішніх відокремлювались ровами, рови були й поза мурами. Внутрішні мури не збереглися.
Башти були чотиристоронні і далеко виходили за лінію мурів, лише одним своїм боком входячи в кут замку. Ширина сторони башт була 8,5 м. Башти триповерхові, нижній поверх значно ширший за верхні.
До речі, цукроварня тут ще з 1895 р. Більш як століття нещасні руїни терплять це незрозуміле сусідство.


 ІНШІ ОБОРОННІ СПОРУДИ

Мури колись були навколо всього містечка, зараз їх, на жаль, немає. Збереглась лише потужна міська брама в башті на півдні Сатанова, недалеко від в‘їзду в місто з сторони Тернопілля. Башта квадратна, довжина сторони – 11 м. Амбразури першого поверху розміщені несиметрично, на другому поверсі – вікна з з кам‘яними арцабами, на третьому – амбразури, на самому вершку башти збереглись стрільниці. Над в‘їздом з сторони ріки - кам‘яна таблиця з написом, над нею – інша, з гербом власника містечка. Напис першої:

Адам Микола з Гранова Сєнявський, власник Шклона і Міши, каштелян краківський, найвищий поводир державного війська, для громадської безпеки оцю твердиню відновив року 1722, маючи намір мурами захищати батьківщину, що її стільки раз захищав грудьми. Отож віща думка фундатора подбала побудувати оцю браму, щоб Отоманській Порті загородити дорогу до Польщі, щоб користуватися рівною силою проти нападів варварів, лютому татарові протиставив Сатанів, проти чого навіть і ворота адові не здолають, надто коли закрити перед ворогами. Одному тільки богові, Королеві і Батьківщині віддаватиме свої ключі. Року божого 1724.
Гарно тоді люди свої думки висловлювали, га?
Є ще в Сатанові, поблизу замку, на території заводу, залишки круглої вежі, що споруджена задовго до відомих документальних згадок про поселення. Ця башта – унікальна пам‘ятка архітектури – досить рідкісний зразок мурованого будівництва часів давньої Руси-України. Цікаві її бійниці: зовні дуже вузькі, а з внутрішнього боку розширюються – щоб зручніше було стріляти з лука. Стоїть отой унікум при заводському шлагбаумі, свередині сміття, перекрить та даху немає...
На Збручі можна оглянути старий водяний млин, деякі сайти стверджують, що він походить ще з XV століття.


 СИНАГОГА

Кіркут в Сатанові

Кіркут в Сатанові


Недалеко від міської брами, трішечки від неї вище – туди потрібно піднятися сходами – стоїть мурована оборонна синагога. Будували її майже 18 років, закінчили зводити храм 1532 р. Завдовжки будинок має 18 м., завширшки – 16 м. Синагога збудована в стилі древніх пам‘яток Єрусалима і схожа на маленький замок і на інші оборонні божниці Поділля і Галичини. В 1998 р. вигляд споруда мала жахливий, але говорять, зараз є спроби її відновити. (Доповнення у жовтні 2004: нічого не змінилося. Місцеві використовують підвали божниці як сміттєзвалище).

Величезний кіркут розташований трохи вище від міської брами, по обидві сторони дороги на Сатанівську Слобідку (про неї читати тут).

І ще. Це досить відома курортна зона, місто лежить в Подільських Товтрах (інша назва – Медобори), де багато мінеральних джерел. Має Сатанів і кілька престижних санаторіїв. Випускає свою мінеральну воду, яка називається – як? - правильно, “Сатанівська”. От я і носилася кілька років з геніальною, як на мене, ідеєю. Поміркуйте самі: вода – з-під землі, сіркою тхне, називається Сатанівською... Та сатаністи повинні з руками (ги-ги) відривати такий товар!!! Справа лише в початковому капіталі. Є бажаючи ввійти в долю – пишіть. (постскриптум: воду перейменували :(. Тепер вона просто "Збручанська" Не встигла нажитись...).


 Сидячий Ісус

Тепер про фігуру скорботного Ісуса, яка розташована на подвір'ї сатанівської лікарні. Процитую статтю Дмитра Полюховича, опубліковану у газеті "Дзеркало тижня":
Історія найдавнішого в Україні пам’ятника, присвяченого визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького, почалася рівно триста п’ятдесят років тому — у вересні 1653 року, коли козацьке військо підійшло під стіни Сатанова. Сьогодні це — невеличке, навіть не райцентрівське селище, а тоді — одне з найбагатших міст Поділля. І хоча Сатанів оточували потужні мури — штурму не було. Городяни самі відчинили ворота перед гетьманською армією. Не побажав здатися лише гарнізон Сатанівського замку. Але сили були надто нерівними. Всю залогу замку разом із мирними мешканцями, що ховалися за його мурами, було винищено вщент.
Невдовзі військова фортуна повернулася спиною до Богдана, і в місто увійшли жовніри вже коронного гетьмана Мартина Калиновського. За підтримку повстанців усе православне населення Сатанова засудили до страти. Втім, розрахунок узяв гору над бажанням помститися. Адже якщо знищити всіх — то хто ж працюватиме? Тому трибунал пом’якшив вирок — стратили лише кожного десятого, незважаючи на стать та вік.
На згадку про врятування Сатанова від бунтівників і на спомин про жертви вчиненої козаками різанини пан Мартин Калиновський наказав побудувати пам’ятний знак — на чотириметрову колону встановили скульптуру скорботного Ісуса (остання близько метра заввишки). Постать Христа виконана в наївно-примітивістському стилі — очевидно, її автором був хтось з місцевих умільців. Невідомий майстер навіть не підозрював, що творіння його рук — найперший в історії пам’ятник, присвячений подіям визвольної війни. За кілька століть по тому з’являться численні монументи з мармуру, граніту та бронзи. Але цей, перший, був із простого подільського вапняку.
Під час відкриття пам’ятника пан Калиновський сказав городянам: «Дивіться, навіть сам Господь зажурився, побачивши вашу зраду королеві». Але навряд чи ці слова запали останнім у душу. Вже не одне століття місцеві жителі кепкують, що на стовпі встановлено пам’ятник самому пану Калиновському. А журиться він тому, що... програв Сатанів у карти пану Синявському.
Поштукатурена колона-постамент дисгармонує з покритою лишайником стародавньою скульптурою. Свого «пана Калиновського» власними зусиллями і за власний кошт підправили мешканці навколишніх будинків. І хоча під час ремонту вони ненавмисне заштукатурили ще й плиту з меморіальним написом, їм слід лише подякувати — складена з вапнякового каміння колона-постамент уже починала руйнуватися. Завдяки ж втручанню цих небайдужих людей унікальний пам’ятник тепер може дочекатися й справжніх реставраторів.
Досі достеменно невідомо, чому монумент спорудили саме на цьому місці. Логічніше було б його встановити у центрі міста на ринковій площі або біля костелу. Не виключено, що пам’ятник поставили на братській могилі захисників замку. Як розповіли місцеві жителі, десь у середині вісімдесятих під час земляних робіт біля пам’ятника екскаватор натрапив на величезну кількість людських останків. Їх тоді ніхто не досліджував, а всі кістки хутенько вивезли на самоскидах у невідомому напрямку. Між іншим, за рік по тому неподалік було знайдено ще одне схоже поховання. Цього разу то вже були жертви королівських карателів. Найбільше вражали черепи закатованих із вбитими у них кованими цвяхами. Судячи з усього, цвяхи забивалися в голови ще живих людей...
Сьогодні без місцевого провідника пам’ятник жертвам визвольної війни знайти майже неможливо. Огороджений поламаним штахетником, монумент стоїть на задвірках селищної лікарні. До того ж за якихось півтора-два метри від нього збудовано чималенький гараж, який майже повністю закрив давню скульптуру від людських очей.

 




Міська брама

Міська брама


Місце проведення релігійної дискотеки

Місце проведення релігійної дискотеки


Керамічна хресна дорога

Керамічна хресна дорога


Старий цвинтар поблизу костелу

Старий цвинтар поблизу костелу


Замок з боку Збруча

Замок з боку Збруча



А хто такий гарний на башті?

А хто такий гарний на башті?


Замок в Сатанові

Замок в Сатанові


Кругла башта і Блека

Кругла башта і Блека


Кругла башта.

Кругла башта.


Дошка на міській брамі

Дошка на міській брамі


Всередині міської брами

Всередині міської брами


Синагога

Синагога


Розписи всередині синагоги

Розписи всередині синагоги


Вечірня пастораль

Вечірня пастораль


План замку

План замку


Вид з бійниці на Збруч.

Вид з бійниці на Збруч.


Гарно.

Гарно.


Сидячого Ісуса працівники лікарні називають "женщіною"

Сидячого Ісуса працівники лікарні називають "женщіною"


Таким замок побачив Наполеон Орда

Таким замок побачив Наполеон Орда


Совок залишив по собі кам'яних монстрів

Совок залишив по собі кам'яних монстрів по всьому місту

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник