Про давню історію поселення нагадує лише зведений з червоної цегли (це так характерно для справжньої готики!) костел святого Мартина з оборонною баштою-дзвіницею кінця ХV - початку ХVІ століть. Як не шкода, та споруду кілька років тому передали православним. І маємо: кувалдами був розбитий мармуровий надгробок одного з Гербуртів, датований XVI ст. (див. фото в галереї поруч. Саме Гербурти були засновниками храму). Дах замість чудової автентичної черепиці вкрили металочерепицею. Вліпили дурнуватого вигляду баньку... Розкішна пам'ятка отримала нове, недостойне її оформлення :(.

Храм пережив пожежі 1788 і 1808 рр. Після другої святиню відбудовували на кошти графа Мнішека. Працювали на реконструкції жителі Фельштина, Городович, Сусідович та інших сіл. В 1876 р. храм було реставровано коштом парафіян та єврея В.Фридля. Але значно серйознішою була реставрація 1904 р. на кошти, виділені польським сеймом. Роботами керував італійський архітектор Фредерік Паппе і реставратор-консерватор Казимира Мокловська.

Храм сильно постраждав в Першу світову: впали деякі склепіння, стіни були пошкоджені артилерийськими снарядами. Що ж, нова віднова, натхненником котрої був декан Йосип Ватулевич. Саме за його наказом на стінах костелу було відтворено картини з життя Гербуртів на фоні навколишніх краєвидів (художниця Марія Шворн, проект львів'янина Равського).

Автором головного вівтарю був місцевий майстер Мітко. Бічні дерев'яні вітвраі датувалися 1637 р. В храмі були гарні вітражі, підлога викладена дорогою керамічною плиткою.

Нова і, судячи з жахливого стану споруди, остання реконструкція костелу відбувається ще під час війни, у 1915-1916рр. У відновленні святині брали участь художник В.Зажицький та різчик по каменю А.Сидір.

У плані споруда однонавна, з витягнутим прямокутним хором та двома каплицями, що симетрично розташовані з обох боків від нави. До північного фасаду хору приєднано прямокутне приміщення, а до нави з заходу - притвор. Хоча - все це ви можете побачити на плані споруди, який розміщено в галереї ліворуч.
Костел укріплений могутніми контрфорсами. Західний та східний фасади завершуються високими фронтонами, на даху - невелика сигнатурка. В круглій вежі на південному фасаді ховаються гвинтові сходи.

Вперше я бачила цей середньовічний храм лише з вікна електрички, нехай вона й стояла 10 хвилин в кількох метрах від костелу. Цього було замало - і 1 серпня 2005 року я потрапила таки в Скелівку - пішки з Мурованого. А ось Ігор Хома побував всередині святині. Згадує він аж ВІСІМ ядер, вмурованих лише в фасад храму (наскільки знаю, раніше таке робили досить часто, але, як правило, не в культових, а в оборонних спорудах: ось як в Кам'янецькій фортеці чи в замку в Білгороді-Дністровському. Тут перед нами культово-оборонна споруда. Оборонність від вмурованих снарядів не підвищується, а ось залякати ворога такою демонстрацією міці стін можна було).
Якщо пощастить, можна оглянути й інтер'єр храму. Вівтар зберігся ще з римо-католицьких часів, хоча зараз його закриває іконостас.

На північний захід від костелу знаходиться триярусна дзвіниця з цегли, яка, ймовірно, первісно слугувала оборонною баштою і входила до комплексу укріплень давнього Фельштина. Дзвони на вежі походили з 1852 р., в 1943 р. місцеві жителі їх заховали - та так до цього часу й не віднайшли. А ще колись на вежі був годинник з мелодійним дзвоном. Вежа, символ міста, була підірвана росіянами в 1914 р.

Навколо комплексу собору ще можна простежити давні оборонні рви. Все це разом творить нечастий для наших теренів готичний архітектурний ансамбль.

Костел з потужною оборонною баштою, ровами та валами знаходився свого часу на самому краю міста, сприяв його обороні та входив до міського фортифікаційного комплексу.

Цікавий палацик тим, що його, можливо, "відвідав" національний чеський герой, бравий вояка Швейк. Село входить до маршруту, який почали розкручувати не так давно - щось на кшталт "Дорогами Швейка" (без Сокаля, наскільки пам'ятаю, тут не обійтись. І без Самбора, здається, також).

Докладним вивченням маршруту Швейка займалися дослідники зі Львова Іван Лозинський (1983 р.) та Андрій Дорош (1996 р.). Як встановив останній, Швейк пересувався по Львівщині за маршрутом Терло Шляхетське (нині Терло) - Старява - Хирів – Березів – Шумава - Фельштин - Хирів – П’ятниця – Добромиль – Ляцьке (нині Солонуватка) – Губичі – Трушевичі – Нижанковичі – по території Польщі до Перемишля, звідки вояка був відправлений потягом через Нижанковичі-Добромиль-Хирів (знову!) до Воютичів а звідти - через Самбір- Рудки - Великий Любінь -Львів до станції Жовтанці і до Колодного (нині Велике Колодно), де його мандри закінчилися. Майже 400 км. західно-українських доріг - непоганий маршрут!

Колись в містечку перед ратушею знаходилося погруддя Тадеуша Костюшки, яке зникло в часи Першої світової. А постамент вже в радянські часи за наказом секретаря райкому компартії зруйнували. Зараз постамент планують розшукати і встановити на ньому хрест.

В Скелівці зберігся єврейський кіркут, а от синагога не вціліла.

А ще звідси родом Себастьян Фельштин (близько 1480 - 1543), перший викладач музики в Краківській академії та засновник сяноцької музичної школи.

І цитата на прощання:

"Фельштын запомнился как подслеповатое еврейское местечко, в центре которого возвышался католический собор и несколько зданий городского типа. Название городка было мне знакомо по роману Гашека — здесь происходили какие-то приключения Швейка. В ограде костела был захоронен прах кого-то из Габсбургов, об этом свидетельствовало массивное надгробие. Неподалеку от Фельштына сохранились величественные руины замка Мнишков, того самого, откуда начал свой поход на Москву Гришка Отрепьев. За пределами центра — покосившиеся домишки еврейской бедноты, грязная городская баня и синагога. Бывая в Фельштыне, я всякий раз поражался, чем живут евреи, — все занимались торговлей; в окне каждого домика, как в витрине, выставлены предметы торговли, почти у всех одни и те же: спички, соль, керосин, мыло, редко — дешевая мануфактура, черные ритуальные широкополые шляпы. Кто же покупает, удивлялся я, если все местечко торгует одними и теми же товарами? Эту тайну я так и не разгадал".