Карта

Координати: 49°40′34″ пн. ш. 22°55′21″ сх. д.

Сайт Верховної Ради пише, що Міженець в карпатських передгір'ях, над річкою Вирвою було засновано в 1436 р. Населення - приблизно 1111 чоловік. Більше український інтернет про Міженець практично нічого не знає. Виправляю ситуацію.

Є ще одна версія про першу згадку про село. І за нею, поселення колись називалося Нізинець (логічно: тут гори нижчають) і вперше було згадано в 1392 р. В середині XIV ст. в селі виникла римсько-католицька парафія. Через століття, в середині XV ст, документи фіксують імена місцевих парохів: Йоана Буща та Йоана Капустки. Далі були, певно, татари й спустошення.

Повторно парафія була заснована в селі 21 січня 1488 р. Петром Дерсняком і Яковом Кам'янецьким. За візитацією 1636 р. в селі був дерев'яний костел в поганому стані. Храм відновили у 1642 р., а у 1696 р. він згорів.

Анна Баранецька фундує побудову нового дерев'яного костелу у 1700 р. Святиню освятив самбірський декан Яків Гунський. Відомо, що в 1721 р. в костелі було чотири вівтарі, мурована крипта і нова дзвіниця на два дзвони.

Існуючий зараз мурований храм під титулом Всіх Святих постав на кошти Адама Мнішека в 1770-х рр. і був освячений Яковом Роговським. Мнішеки також заклали в селі шпиталь для убогих (1758). В Першу світову війну костел було сильно пошкоджено. В міжвоєнні роки святиня була відреставрована. Плебанію звели у 1926-1933 рр.

З 1959 по 1989 рр. костел стояв зачиненим. В 1990-х відбувся грунтовний ремонт костелу.

Колись в селі був замок-палац - і саме в замковому парку в XVII ст. були вперше в Україні висаджені такі екзоти як магнолії. Зараз я магнолії не помітила - хоча в Міженці все ще є дендропарк, а біля села - 8-гектарне насадження дуба. В середині XVII ст. село входило до маєтків львівських багатіїв Корняктів, пізніше відійшло до Мнішеків (гілка "З Буженіни", як це не смішно) - і саме цей рід до ІІ половини XVIII ст. обрав Міженець власною резиденцією - аж поки Адам Юзеф Мнішек не звів палац у Крисовичах.

Резиденція у Міженцю пізніше перейшла до Стадницьких. Перша згадка про місцевий палац зустрічається в "Географії Галиції" Е.Куропатницького під 1786 р. А десь в 1880-1890 рр. князь Адам Любомирський влаштовує в Міженці свою садибу. Палац складався з двох корпусів. Всередині - все як треба для мисливського замочка: каміни з китайськими вазами на поличках, старовинні кахлеві п'єци (можливо, свідоцтва того, що палац було в кінці ХІХ ст. лише перебудовано з більш старого, ще з часів Мнішеків), паркет "в ялинку", світильники-мелюзіни з оленячих рогів, антикварні та сучасні (на той час) меблі, бібліотека з книгами францущькою та польською мовами.

В жовтні 1914 р. під час запеклих боїв за гору Магеру, коли австрійські війська всіма силами не підпускали до фортеці Перемишль росіян, палац загорівся від артилерийської атаки - і цілковито згорів разом з усіма меблями і колекціями. В міжвоєнний час руїну розібрали на цеглу.

Скромна дерев'яна церква Василя Великого з каркасною дзвіницею походить з 1938 р. (майстер Степан Паньків). Поруч - нова греко-католицька церква, величезна на її фоні. Стару після зведення нової ніхто розбирати не став. От всім би парафіям так!