Коли я допитувала жителя Надибів про палац, він на прощання сказав:
- А ви в Ракову сходіть, отам стежка через ліс, кілометри три буде. Там теж палац є, в ньому школа.
Люблю такі несподівані поради. Правда, я поступила мудріше: під'їхала бусом до Воютичів, а далі вже пішки. Теж лісом, але ж по асфальту хоча б.
На повороті в той самий ліс - мозаїчна зупинка в оленях, як норвезький светр. Зверху - "РАКОВО". А у Вікіпедії - РаковА.
Правильний варіант, здається, все-таки жіночого роду.
В XVII і XVIII століттях Ракова належала якійсь прірві народу: Яну Дрогойовському, Ієроніму Кохановському, Яну Фредру (1629), Феліціану Гроховському, Станіславу Карньовському, знову Дрогойовським (1663), нарешті місцевим олігархам Мнішекам. Не дивлячись на катавасію з власникам, у Раковій все-таки хтось з них встиг вибудувати замок (його руїни розібрали у 1714 р. - камінь пішов на костел у Воютичах).
Мнішеки теж були не вічними - рід згас, Ракова дісталася Долинським, а пізніше Козловецьким та Тхужницьким (ми їхні володіння вже якось оглядали).
В 1867-1868рр. Ян Долинський, тогочасний власник Ракової, звів поблизу свого двору муровану необарокову каплицю (ага, то двір вже був на той час? Хм. Мені розказував розумний чоловік, що палац з 1900 р.) та "приоздобив її інтер'єр". Святиню цю він пізніше переказав у якості публічної каплиці священику з Воютичів - для служб по неділях і великих релігійних святах. Дивно, але в 1909 р. для крихітної каплички навіть купили маленький орган. В 1918р. будівлю ґрунтовно відремонтували на гроші Тхуржницьких. Коли в 1939 р. цей край відійшов до СРСР, святиню закрили. В радянський час це був типу-склад, потім будівлю віддали УАПЦ, але що проку: вона так і стоїть з забитими вікнами і напіввідчиненими дверима до склепу. Частину її обладнання було перенесено до сусідніх Берестян. І нести було недалеко: восьмибічна капличка стоїть якраз придорозі до цього села. Про те, що на стінах її все ще помітні орнаменти і все ще висять образи, дізнаємося хіба з V тому монументальної праці "Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego".
