|
|
|
|
Преображенський костел. 24 жовтня 2010 р. |
Руїни замку в Добромилі. Фото - І.Хома, 2005р. |
Карта
Координати: 49°34′14″ пн. ш. 22°47′22″ сх. д.
Офіційний сайт Добромиля
В Добромилі відбувається дія популярного і досить сильного сучасного містичного роману львів'янки Галини Вдовиченко "Тамдевін".
Це древнє місто в Старосамбірському районі давно було об'єктом моїх дорожніх мрій. Довгоочікувана зустріч з Добромилем відбулася у серпні 2004 року. Пізніше бувала тут у 2009 і 2010 рр.
До польського кордону звідси зовсім недалеко. Добромиль знаходиться за 115 км від Львова і 24 км від Старого Самбора. Через Добромиль проходить шосе Самбір - Мостиська та залізниця Хирів-Перемишль. Ось і відповідь для тих, хто позбавлений власного автотранспорту щодо способів проникнення у Добромиль. Можна добиратися маршрутними таксі від автовокзалу поблизу залізничного Двірця у Львові. Їхати треба з пересадкою у Самборі. Вартість квитка до Самбора: 5-6 грн, з Самбора до Добромиля десь в районі 4 грн. (дані на 2004 рік). Цей спосіб непоганий, якщо хочете оглянути Самбір.
Спосіб номер два: знову маршрутки, але вже до райцентру Старий Самбір. Далі - знову пересідаємо. Хоча, кажуть, є й прямі бусики відразу до Добромиля. З Самбору можна рухатися далі ще й за способом номер три: електричкою повз Скелівку з її старовинним оборонним костелом.
Який з способів обрати, залежить від мети візиту. Якщо це замок і лише замок - їдьте маршрутками, причому не до Добромиля, а до села Тернавка, це в 4 км не доїжджаючи до міста. Замок штурмувати тим, хто жаліє власні ноги, звідси буде комфортніше - ближче тому що.
Якщо ж є бажання оглянути інші пам'ятки Добромиля, то електричка - дешевий і непоганий варіант. Щоправда, від вокзалу до цетру міста далеченько, але цим маршрутом їздять автобуси. Не забудьте роздивлятися старі кам'янички дорогою до ратуші.
Блека під красунею-ратушею. 17 серпня 2004р. |
Перш ніж перейдемо до історичних матеріалів, ще трохи власних вражень.
Враження перше: Гербуртів у місті не забули. 270 років Добромиль був родинним гніздом цієї шанованої у Галичині родини. У ошатній ратуші знаходиться кафе з такою назвою (але не сподівайтесь там попоїсти: лише напої, цигарки та батончики). Сам замок довго - а для декого й дотепер - зоветься теж Гербуртом.
Враження друге: знайти нормальне місце для заправки шлунків їжею в містечку не вдалося. Погано шукали, а ще підганяв час. Харчувалися підножним кормом: сливами та яблуками.
Враження третє: компас не стане на заваді. Від ратуші чи, скажімо, костелу, добиратись до замку важко і довго. Йдете до дерев'яного мосту через потічок, звертаєте ліворуч - і вгору, вгору, вгору, через багатий грибами та ягодами ліс. Монастир василіан на Чернечій горі буде залишатися праворуч, відразу за лісом - улоговина з заболоченим руслом ще одного гірського потоку, а далі - дві гори. Вас цікавить та, що ближче по курсу. Знизу замок НІЯК не видно через густий буковий ліс. Яким сріблом виблискують стовбури дерев на сонці! Так і просяться красені на фотографію. А раптовість появи старих мурів перед очима викликає вражений зойк захоплення.
До замку веде непогана дорога, але хіба то нам потрібно? Дерлися непролазними хащами, по коліно у смачнющих синіх ягодах, угору. Дерлися довго, втомилися. Чи жалкую? Анітрохи. Штурм фортеці запам'ятається надовго.
Увага! Монастир василіан краще відвідувати до, а не після оглядин замку - навряд чи у вас залишаться сили після Сліпої гори чалапати ще й туди. Виїжджати ж прийдеться з Тернавки. Не проминіть на зворотньому шляху мою улюблену Стару Сіль, там теж є на що подивитись та де смачно повечеряти.
Крім костелу, замку і монастиря василіан на увагу заслговують будівля податкової (1906), мурована церква Зішестя св. Духа (1787, перебудова 1848 р., віддана громаді УПЦ КП), сила-силенна мурованих капличок (скажімо, на вул. Салінарній). Добре, а тепер - історична довідка.
Драматичний момент - "Заблукали!" - цікавий тим, що замкова гора якраз за спиною у Міка. |
Околиці Добромиля заселені ще в доісторичні часи. Вперше це поселення згадується як село у 1374р. Тоді князь Владислав Опольський надав родові Гербуртів маєтки по річках Вирві і Стрвяжу, серед яких був і Добромиль. Коло 1450р. львівський ловчий Микола Гербурт побудував на Сліпій горі біля Добромиля дерев'яний замок. У 1467р. селом управляв тіун Степан ще на основі руського права. Коли 1497р. Добромиль сплюндрували татари, згорів і замок. Цього ж року польський король Я. Ольбрахт визнав Добромиль містечком і дозволив проводити ярмарки. Під 1515р. у королівських податкових книгах згадується існування в Добромилі церкви.
Містечко швидко розвивалось. Сюди переселялись купці й ремісники. Спроваджені з Моравії ткачі виробляли високоякісне сукно. За ним, а також за місцевою сіллю приїздили купці з Угорщини й Сілезії. Тодішній власник містечка Андрій Гербурт для колоністів, що все прибували, у 1531р. заснував латинську парафію й поставив дерев'яний костел. 28 червня 1566р. за старанням власника місцевих солеварень Станіслава Гербурта король Сигізмунд Август надав Добромилю магдебурське право. Запрошені власником Добромиля нові ремісники організовують цехи. Містечко укріплюється мурами й частоколом. Тут у 1584р. стояли 3 церкви та костел. Дерев'яний замок на горі Ст. Гербурт почав перебудовувати з каменю й цегли. Продовжив цю роботу Ян Щенсний Гербурт - видатний політичний і культурний діяч. Писав навіть поезії українською мовою. У 1611р. він запросив з Кракова друкаря Яна Шелігу й заснував у Добромилі друкарню. Тут Гербурт видавав як свої твори, так і праці Оріховського, Кадлубека, Длуґоша. З 1622р. Добромиль в руках магнатів Конєцпольских.
Після поразки військ Б. Хмельницького під Берестечком в Добромилі на площі стратили багатьох міщан і селян, на містечко наклали велику контрибуцію. 1772 р. Добромиль попадає під правління Австрії. Містечко й солеварні стають державними. Значно збільшився видобуток солі. У 1871р. поблизу Добромиля прокладено залізницю, з'явилися фабрика сірників, миловарня, склозавод, лісопильний та пивоварний заводи. У 1876р. Добромиль підноситься до рангу повітового містечка, залишаючись таким і за Польщі (після 1918р.). В період кризи 1929-33рр. містечко занепадає, посилюється страйкова боротьба. У 1900-1905рр. Тут проживав відомий етнограф і композитор Філарет Колесса, художник Павло Богданський, який розмалював багато церков і костелів.
Костел і замкова гора |
Довгий час місцеві католики не мали свого костелу і ходили аж в Фельштин. Аж нарешті 1531 року щедра пожертва Гербуртів дозволила розпочати будівництво костелу в Добромилі. Первісний дерев'яний храм згорів вже в 1535 році.
Новий, вже мурований, костел Трійці будують на новому місці десь в другій половині XVI століття. Точніше про дату побудови не скажеш, історики відштовхуютться від каплиці Гербуртів при храмі, яка не могла постати пізніше 1622р. За протоколом візитації 1646 року в святині було дві каплиці і нове ім'я, яке збереглося й дотепер - Преображенський. А так як за два роки почалася Хмельниччина і козаки забралися аж в Бескиди, костел постраждав у 1648 році.
Чергові власники Добромиля, Михальські, грунтовно відремонтували святиню на початку XVIII столітя та прибудували до основного об'єму каплицю покровительки гірняків св. Кінги. Гірняки в солекопальнях водились.
Під час наступного ремонту в 1772 році в храмі встановили бічні вівтарі Яна Непомуки й св. Йосипа. У 1793р. за розпорядженням австрійського уряду цвинтар біля костелу перенесли за місто.
Коли в 1870 році в Добромилі спалахнула велика пожежа, дах святині згорів. Перекрили його бляхою, а заодно й трохи перебудували костел в 1884 році. Краківський скульптор Владислав Віслоцький пожертвував храму розп'яття своєї роботи, а художник Скоповський - образ богоматері.
В 1910 році збудували нову дзвіницю костелу.
На основі матеріалів "Львівської дієцезії латинського обряду", том 1.1.
Цей фрагмент тексту я довгий час тримала закритим - що не завадило іншим сайтам, як от міському порталу Добромиля, поживитися і моїми словами, і зображеннями з мого сайту. Крадії - це характер.
Відомо, що близько 1450р. було збудовано фортецю з дерева. Замок в Добромилі зведено на місці дерев'яного у другій половині XVI століття. Споруда розташована на високій крутій горі Сліпій (556м. над рівнем моря), яка є одним із відрогів Бескидів. В плані фортеця має (чи вже радше мала) овальну форму, плануванням своїм повторюючи обриси гори. Домінантою замку є восьмигранна брамна вежа, яка спочатку була чотириярусною. Вежу із стрільницями і прямокутними віконними отворами завершує аттік з декоративною аркадою, який почали широко застосовувати в оборонних спорудах саме з XVI сторіччя. Ренесансний аттік набагато пом'якшує грізний вигляд оборонних стін завтовшки до 2м.
В 1614р. Ян Щенсний Гербурт з Фельдштина перебудував твердиню. Було вмуровано у в'їздну браму таблицю з написом (який вже навіть в ХІХ ст. було важко прочитати) з родинним гербом Гербуртів та літерами S H K L.
Після Гербуртів замком володіли Чурили та Красінські. В 1784 році одна з власниць споруди, Анна Бялогловська, дозволила василіянам розібрати частину мурів на потреби монастиря, який будувався поблизу. Дослідники вважають, що ченці навряд чи скористалися цим будівельним матеріалом, бо основні споруди монастиря вже були збудовані. Згодом уряд взяв під опіку зруйновану фортецю, але ніхто її так і не реставрував. Занедбаний замок протягом всього ХІХст. слугував саме джерелом будматеріалів. До нашого часу збереглися лише брамна бастея з рештками жилих приміщень та два фрагменти мурів. А крім цього можна побачити залишки ще однієї башти, про яку чомусь мовчать книжки.
Фортеця з 18 ст. втрачає своє значення і поступово перетворюється в руїни. На відміну від багатьох замків палацового типу Добромильський комплекс мав винятково оборонні функції, а його житлові корпуси використовувались тільки для тимчасового мешкання.
Przyjaciel Ludu, 1844 р. Замок в Добромилі. Сліпа гора лиса. |
Був тут ще так званий дерев'яний Низький замок. Уперше він згадується 1521 р. Збереглися рештки кам'яних прибудов, де тепер лісгосп. Видно залишки мурів, що оточували замок.
Легенди про замок від Ігоря Хоми (Львів):
Напали раз на дерев'яний ще замок татари. Фактично, вони вже перемогли, вже прорвалися всередину і битва йшла на подвір'ї. Сили захисників танули, і тут вийшла на двір молода княжна. Вона була одягнена в свій весільний одяг, і виглядала так ефектно, що битва припинилася, всі дивились лише на неї. Княжна гордо пройшла повз захисників замку, йхніх ворогів, кинулася в замкову криницю (щоби не стати "воєнним трофеєм"). Це "вінчання зі смертю" справило таке сильне враження на захисників замку, що вони все-таки відбили напад. Кажуть, що її привид охороняє тепер замок (де він був, коли його монахи розбирали?) (А я знаю?:))) - Блекі).
Друга легенда - про підземний хід аж до замку в Перемишлі.
Коментар пост-фактум. Такого роду ходи, виявляється, справа ще не доведена. Кажуть історики, ходи були, так, але зовсім не такими протяжними - частина під землею, частина по землі, і знову спуск у підземелля. Як там є насправді, покажуть дослідження, якщо вони будуть, а ось що собі думати-гадати, кожен вирішує сам. Флер романтичних рицарських легенд замку ніколи не зашкодить.
Ян Щесни Гербурт (Jan Herburt). Tygodnik Ilustrowany, 29/10/1864 |
І вже для справжніх фанатиків історії - кілька слів про Яна Щенсного Гербурта (Jan Szczęsny Herburt). Процитуємо статтю середини 2000-х авторства Тетяни Костенко (газета "Високий Замок"):
Ян Щасний Гербурт народився в 1547 році. Рано втратив батька. Його вихованням займався родич - канцлер Ян Замойський, який відіслав його на навчання за кордон. Ян Щасний отримав університетську освіту, подорожував Європою, перебував при цісарському дворі у Відні, знав італійську, французьку, грецьку і латинську мови. З 20-ти років почав займатися політичною діяльністю. Був секретарем у польського короля Жигмонта ІІІ, брав участь у військових походах. Згодом розчаровується в політиці короля і залишає службу. В 1601 році одружується з українською княжною Єлизаветою із Заславських із Острога і назавжди залишається в Добромилі. Сприяє розвиткові міста, запрошує купців, розширює Високий замок, розмальовує Низький замок. Їхні розписи не були високої мистецької вартості, але цікаві за сюжетом: на фоні чотирьох пірамід було зображено сейми, написано вірші і вислови, намальовано портрети польських королів і портрет власника. Ян Щасний приймав у замках видатних людей і вчених того часу, вивчав минуле українських земель і почав відчувати себе українцем. Виступив на стороні опозиції у боротьбі проти короля Жигмонта ІІІ, який був фанатичним католиком і вів нетолерантну політику щодо іновірців. Ян Щасний Гербурт боронить «народ шляхетської, грецької віри», терпить поразку і опиняється у краківській в’язниці. Тут розпочинається його літературна діяльність. У 1608 році у в’язниці він пише латинською мовою «Оповідання про перемогу низових козаків над таврійськими татарами», де прославляє хоробрість козаків.
У 1609 році він просить пробачення у короля, і його звільняють з в’язниці з умовою жити тільки в Добромилі із забороною листування. Але він продовжує брати участь у політичному житті, виступає на сеймах і енергійно підтримує православних. Відверто заявляє, що він русин. Українською мовою пише «Гадка Гриця з фортуною». В 1611 році засновує в Добромилі власну друкарню і видає твори з історії Польщі і Русі. Тоді й виходить його сатиричний твір «Єзуїти» з гострим засудженням діяльності Петра Скарги, історія Польщі - «Хроніки Длугоша» в 6 книгах з накладом в 1045 примірників. У 1613 році разом з дружиною видає грамоту, в якій записує отцям василіанам 82 морги землі для будівництва монастиря і церкви. В грамоті зазначено, що вони мусять «дотримуватися богослужіння, як за наших предків бувало, релігії грецької вживати». І на Чернечій горі було закладено монастир з дерев’яною церквою. В 1888 році до монастиря прибув граф Роман Олександр Шептицький, звідси розпочалася його хресна дорога: тут став ченцем, прийняв духовний сан, отримав ім’я Андрей. У 1890 році залишив монастир.
У Гербурта було багато противників, які не могли зрозуміти, як шляхтич римо-католицького обряду, відомий своєю високою освіченістю, меценат науки став на захист русинів та їхніх традицій. Єпископ Сєцинський жалівся на нього папі Павлові V. Папа докоряв Гербуртові. Але він відповів, що приймає унію, не протестує проти неї, але тілом і душею противиться її насильницькому впровадженню. Він заявив, що «Русини є моїм народом, Русь – моя рідна Батьківщина. Унію необхідно проводити спокійними і лагідними середниками». Він радив переводити в унію церковними засобами без участі держави. В одному зі своїх виступів зауважував, що польський король Жигмонт I будував і грецькі церкви, і костели. Монастир св.Спаса, що був закладений руським князем Левом, наказав закінчити, і надав ченцям землю.
Згодом королівським декретом Яну Щасному заборонили видавничу діяльність, його книги конфіскували, почали судовий процес.
Помер Ян Щасний Гербурт в 1616 році. Його спадкоємцем став син Ян Лев Щасний, письменник, автор "Науки Добромильської". У 1622 році він був змушений за борги продати батьківський маєток. На ньому і закінчився рід Гербуртів. За легендою, кожен Гербурт, що помирав, перетворювався на сизого орла, який гніздився на ближніх скелях. І коли один із Гербуртів застрелив такого орла, в тій хвилі помер його син, і на тому закінчився славетний рід. Він згас у 1645 році.
Від себе додам ще один факт: Ян Щенсни був жахливим антисемітом. Намагався вчинити так, аби іудейська громада Добромиля не мала ніяких пільг (та все-таки свої пільги в 1612 р. отримала). Вже в той час привілеї їм дали "для зменшення анти-іудейських настроїв, які є несумісними з християнською толерантністю".
Ошатно вбрані шляхетні дами кінця ХІХ століття на екскурсії в Добромильському замку. Джерело - Polona.pl |
|
|
|
 |
|
 |
|
 |
Панорама міста. |
Теж панорама: 1909р. |
Міське і сільське тут переплелися |
Ратуша та пам'ятник Міцкевичу колись... |
Ратуша та пам'ятник Міцкевичу зараз. |
Монастир василіан |
Та сама дзвіниця зараз. |
Загальний вигляд монастиря. |
Архівний кадр. |
1836 р. Тижневик "Lwowianin". Гравюра Алоїзія Томашевського |
План замку |
Пішли? |
Що змінилось за сто років? |
Замок, Блека і гриб. |
Решти тієї самої, ніде не згадуваної вежі. |
Податкова (1906) |
Податкова колись. |
Залізнична станція |
Церква Зішестя св. Духа (1787, 1848) |
Фото Ігоря Хоми (Львів) |
Замок в 1939р. |
Старе зображення замку |
Костел Преображення |
Бровар біля Добромиля |
Вул.Шкільна |
Ринок в Добромилі |
|
 |
|
|
|
 |
|
 |
|
|
|
