Наприкінці ХІХ ст. село належало Тхужницьким (Tchórznickі - досить поширене у Польщі прізвище, Крисюки по-українськи). Про палац розпитувала місцевого жителя років 60-ти - худорлявого, з розумними очима. Прізвище власника палацу він назвав відразу - і, як потім з'ясувалося, безпомилково. (В польському інеті зустрічала згадки про те, що палац належав Шептицьким, не знаю, на яких це базується джерелах). Розповів, що у палаці певний час була школа, потім - сільська контора, потім він стояв безхозний, перетворюючись на руїну. Ну а останні роки у колишньому маєтку оселилися монашки-студитки. Тхужницькі мали приватну каплицю (зараз це помираюча споруда ФАПу і пошти, вгадати у ній сакральну будівлю важко, але все ще можна). Інформації про палац у Романа Афтаназі немає, на око це початок ХХ століття (або самий-самий кінець ХІХ-го). Гарні ковані деталі все ще прикрашають споруду, хоча видно, що своє от-от відживуть - і буде їх шкода. Монашки вже змінили образ будівлі, вгативши навіщось бордюр з силікатної цегли, він псує образ нещасного палацу.
Навколо палацу (ліплення, дерев'яний кутовий балкон, еклектика, гармонійність) - залишки парку. Трапляються по-справжньому старі і великі дерева. Ближче до дороги - ще одна стара кам'яниця під черепицею і з кованими деталями ґанку. Ймовірно, будинок управляючого або господарські якісь приміщення. Зараз - житловий дім.
Ще одна стара споруда під черепицею помирає через дорогу від парку з палацем.
З храмів села маємо два: щойнозведену (ну майже щойно - у 2005 р.) канаркову церкву студитів біля пагорба з палацем (палац ви з дороги не побачите, він ховається за старими парковими деревами).
Більш давній храм Надибів викликає спазми чогось, що можна вважати душею: здогадатись, що церквиця на ще одному пагорбі неподалік від центру села була колись дерев'яною і безверхою рішуче неможливо. Царство вагонки і бидло-смаку (ну бо ж віддали православним...). Ще більш дивно і образливо робиться, коли дізнаєшся, що чудо в вагонці - пам'ятка національного значення (!). Успенську тризрубну безверху церкву звели ще у 1732 р. Верхи додали буквально нещодавно - на світлинах 2005 року храм стоїть ще з капарною маленькою цибулинкою на даху. Зараз... Ну самі бачите. Треба чималу уяву, щоб побачити під дешевими сучасними будматеріалами стареньку святиню: з маленьким прямокутним бабинцем, з граненим п'ятистінним зрубом на сході, з стрімкими двоскатними дахами... Де вже та стрімкість, селянам краса і автентика не потрібні. Як і опасання, здавалося б, найкорисніша річ - і дощ під ними пересидиш, і спеку, і хуртовину. Немає вже опасання, сліду не лишилося. Коробка коробкою. Цікаво, що сталося з рукописним Євангелієм (його здагує візітація за 1732 рік - за нею і датують церкву, до речі), яке довгий час зберігалося в святині, чи пережило воно світові війни?
"Словник географічний королівства Польського" повідомляє, що наприкінці ХІХ ст. в Надибах крім двору були також горільня і корчма "Буди" (хороша ідея назви для власників місцевого генделика, якщо такий є). Збереглися фільваркові споруди з огорожею.
