Ні, він все говорив дуже логічно. Саме в Старому Самборі (колись - просто Самборі) перехрещувалися торгові шляхи. І якраз в такому стратегічно важливому місці ще й природа взяла й насипала невисоку гору - ну добре, добре, невисокий пагорб. Місце аж само під замок просилося - соляний шлях охороняти. Логічно? Логічно.
Далі мені було сказано, що відомий путівник по Галичині М. Орловича про замок ані словом не згадує. І Орест Мацюк в "Замках і фортецях Західної України" теж не згадує. Та що Мацюк, ніхто і ніде не згадує!
Проводився і докладний допит місцевих жителів. Без успіху - ніхто нічого не знає.
Сенсаційна знахідка. Зимова - бо лише взимку на цьому пагорбі, позбавленому листя і зелені кущів, можна розгледіти сірі стіни чогось старого. Воно таки старе - я це бачила, я це відчувала: товсті мури, далеко не сучасна кладка.
Блін, замок. Чорт, невідомий. Кусаю лікті з заздрощів до того, хто його знайшов. І як я могла таке прогавити?:( Радію, що все-таки його бачила, сумую, що не перша (ну, з тих, хто цим цікавиться, а не тут живе). Вибовтую цю Таємницю Міку і Ігорю Хомі. Беруся переривати інет, намагаючись знайти інформацію про руїни замку в Старому Самборі. В Орловича не заглядаю - а навіщо?
