Зміни в планувальній структурі Онуфріївського храму ХІІІ-ХІХ ст.: 1 - збережена частина ХІІІ ст., 2 - план в ХІІІ-XIVст., 3 - прибудова (XV-XVI), 4 - прибудова (XVIІ-XVIІІ), 5 - план на ХІХ ст.
За книгою "Василіянський монастир святого Онуфрія в Лаврові" (автор Михайло Швед)
В 1675р. за монастирською "Хронікою" реконструюється в барочному стилі церква св. Онуфрія. Так розпочався великий етап перебудови комплексу (1675-1705). З 1678р. на монастир багато жертвує родина Урицьких: саме на їх кошти й ведуться переробки. В той час скит мав певну самостійність, на відміну від Унева та Маняви. З 1693р. в Лаврові був новійіат, який потім переріс в духовну семінарію.
У 1707р. скит горить, але церква майже не постраждала: згоріли лише дахи. Під 1760р. вперше згадана церква св. Івана на горі.
1767-им датується детальний опис монастиря ігуменом Полікарпом Волянським. Церква мала 6 дерев'яних бань, критих гонтою, а їх маківки були покриті бляхою. У передсінні було 2 сповідальниці. Двері були подвійні на залізних завісах. Існували бібліотека та "скарбець". Вівтарів нараховувалося 7. Навколо монастиря йшов мур з оборонними вежами по кутах з дерев'яними галереями. Ще були стайні, стодоли, господарські приміщення у дворі, сливник, гумно, пекарня тощо.
15 серпня 1767р. страшна пожежа нищить всі дерев'яні будівлі монастиря та цінні документи. Після пожежі в стіні мурованої каплиці раптово віднаходять домовини князів - можливо, Лева та Лавра. Ігумен П. Волянський в присутності настоятелів сусідніх монастирів відкрив ці поховання під товстою срібною бляхою. Її потім таємно переплавили й продали, а на виручені кошти начебто відновили монастир. Останки князів же було перепоховано.
З 1770 по 1788рр. триває будівництво нового монастиря. До 1781р. за роботами наглядав львівський архітектор І.Оберлендер, пізніше - І.Шнайдер.
Сусідні села Мокряни, Шашаровичі, Нижнє Висоцьке та монастирі в Білині та Топільниці належали Лаврову, що давало надію на архимандрію, але тут Галичина дістається Австро-Угорщині, а у цісаря-реформатора Франца-Йосипа ІІ були свої погляди на роль церкви в державі. Лаврів секуляризовано. Кілька безпорадних спроб ігумена В.Сторожинського довести суспільно-корисну роль монастиря (може, шпиталь? чи школу зробимо?) - і 23 жовтня 1788р. отримано дозвіл на заснування німецької школи, яка існувала до 1911р. (перший директор А.Гутковський). Скиту всеж довелося віддати уряду 60 фунтів (понад 33 кг) срібла.
У 1811р. в Лаврів зі скасованного Білинського монастиря переноситься "чудотворна" ікона богоматері, побачити яку приходили тисячі прочан.
1860-1867рр.: реставрація церкви. Тоді ж було перероблено старий іконостас, виготовлений в 1750р. А.Берниковичем.
З 1884р. Лаврів перейшов до василіан. В 1902-1909рр. на місці старого скиту зводиться нове приміщення келій. 1910-1914рр.: ще одна реставрація церкви, під час якої знищено всі барочні риси храму.
1910р.: відомий художник М.Сосенко та отець К.Морозовський знаходять на трьох стінах бабинця цінну поліхромію XV-XVI ст. під шаром живописа 1872р. (авторства Яблонського).
Найбільший розквіт монастиря припав на 1920-30рр. Тут працює Василіанський ліцей. В багатому архіві зберегалися стародруки. Тільки посівної землі монастир мав 1000 га, а лісу - 750 га (станом на 1930).
Перші совєти грабують монастир, його архів на підводах вивозиться в тодішній райцентр Стрілки, де палають стародруки з усієї околиці. Дивно, але дехто з місцевих жителів таки врятував кілька інок з Онуфріївської церкви. Влітку 1941р. монастир слугує більшовицькою казармою. Після війни і аж до серпня 1994р. використовується як школа-інтернат для дітей з вадами розвитку. На початку 1950-х церква св. Івана на горі була розібрана - з її матеріалів в центрі села звели свинарник.
В 1963р. влада оговталася і взяла монастирський комплекс під дерджавну охорону. У 1990р. церква була передана місцевим парафіянам, Київ "дає добро" на відновлення монастиря. Перший монах (Степан Бондаренко) приїхав сюди 2 липня 1993р.
На даний час висота хрестової у плані Онуфріївської церкви - 22 м, довжина - 31 м. Притвор до західної частини храму прибулдовано в ХІХ ст. Фрески XV ст. - на теми акафістов Богоматері (нижній регістр), середній регістр займають зображення пророків у медальонах, у верхньому регістрі - Вселенські собори.
В липні 2010 р. з'явилася новина: біля монастиря в Лаврові передбачається створити "Ар-сад" (сад кам'яних та дерев'яних скульптур видатних історичних постатей). Такою є ініціатива настоятеля монастиря Миколи Ковалишина та викладача Львівської академії мистецтв Василя Гоголя.
