Карта

48°13′5″ пн. ш. 22°41′51″ сх. д.

Тут важко: рекомендувати цю пам'ятку ніби-то варто - все-таки такий поважний вік, під 700 років. З іншого боку, краще відразу попередити потенційного туриста: костел в селі Кідьош за кілька кілометрів від Берегова вас НЕ вразить зовні.

З дорогою просто: на райцентрівському перехресті на вул. Шевченка стоїть на Кідьош вказівник. (Напрямок на північний схід, повз берегівський цвинтар і конезавод). Обіцяє 6 км, що є страшною неправдою: там майже вдвічі менша відстань, тож літнім ранком прогулянка в Кідьош замість ранкової зарядки - те, що треба. Принаймні я зробила саме так. Назад, коли сонце почало жорстоко припікати в спину, зупинила першу ж попутку.

На картах радянських часів село позначене як Зміївка. Поруч розташоване болото Сернє і гора Нодьгедь.

Всупереч думці, що на Берегівщині живуть одні угорці, мені зустрівся абсолютний українець з Великих Берегів. Українська в нього, безумовно, не без акценту, але каже, що всі як називали село Зміївкою, так і називають. Кідьо (Kígyó) - це змія, так що просто калька.  

О пів на сьому ранку Кідьош ще спав. Охайні хатки з жалюзі і червоною черепицею на дахах здавалися якимись казковими. З жителів Зміївки на той час прокинувся хіба пастух і кілька котів.

Дім молитви, сільрада, через дорогу - знак, яким позначають архітектурні пам'ятки, але він чомусь зповз з свого шеста. Садочок і сільське обійстя, між ними починається не відразу примітна стежка, яка невдовзі переростає в темну, тісну, зарослу кущами алею. Попереду щось світле - це воно, ага.

Ну ду-у-у-уже вже скромний костел Івана Хрестителя виріс тут, на пагорбі, у XIV ст. на основі вже існуючої каплиці (ХІІІ ст.). Тоді ж святиня була розписана фресками. За Середньовіччя храм носив оборонний характер: був обнесений муром та захищений ровом. Поруч колись був невеликий монастир. З католицизму в реформаторство храм "конвертували" у 1590 р. (по ідеї, тоді мали забілити фрески, які все одно побачити можна лише тоді, коли костел відкритий, а це буває нечасто). В 1657 р. споруда була пошкоджена пожежею.

У 1827, 1889 і 1911 роках споруду реставрували. Визначальним елементом костелу слугують маленькі бічні романсько-готичні вікна. У головній наві частково збереглися фрескові розписи стін ХІV ст.: «Св. Катерина», «Молитва про чашу», «Явлення Христа Марії», які були відкриті у 1911 р. Дослідники відмічали тонкий малюнок та дивовижний колорит розписів. Інші фрески не збереглися.

Дерев’яна дзвіниця біля храму була зведена у XVIII столітті. А в легендах, які місцеві жителі переповідають з покоління у покоління, згадується що начебто саме тут був… монастир царя Соломона (Шаломона, 1052 - ?). Тільки не біблійного героя, а сина короля Ендре І і дочки Ярослава Мудрого Анастасії. Тут, в скиту, Соломон на самоті в 1063-1074 рр. замолював свої гріхи — кров, яку проливав у міжусібних битвах. Короновано юнака було у віці семи років, та престол швийдко зайняв син Бейли І Ласло. Тільки кого він там в 11 років повбивав, незрозуміло.

Кідьош вперше згадується у документах під 1332 роком - тоді він звався Kykos. Спочатку це була королівщина (в навколишніх лісах відпочивали угорські монархи), а в 1364 р. село дісталося домініканцям з Берегсасу. Зараз в селі проживає трохи більше за 800 чоловік, а в XVI ст. Кідьош мав статус містечка (з 1557 р.), а також герб і печатку. З середини ХІХ ст. поселенням володіла родина Каролі. Тут давні традиції виноградарства, вишивання і килимарства. Навколо Кідьошу, біля гори Віссатекінте - 50 га виноградників європейських столових сортів. В радянські часи поблизу села було пробурено кілька свердловин з мінеральною термальною водою (азотно-метановою хлоридно-натрієвою, + 32-36º) глибиною близько 1600 м). Поруч також знаходиться гора (радше пагорб) Керек, на якій встановлено білосніжний 12-метровий хрест (його добре видно з вікон маршрутки Мукачеве-Берегове), поствлений 2001 р. Місцеві вважають цей хрест найвищим у Європі і третім за висотою в світі (після хрестів у Бразилії і Японії. Кажуть, від хреста видно не лише Виноградівський, Мукачівський та Іршавський райони, а й Угорщину. В підніжжя хреста вмонтовано капсулу із посланням прийдешнім поколінням.

В середині вересня щорічно у селі проводять досить цікавий фестиваль вина. Бочки з хмільним напоєм, дегустація, продаж - все як має бути. 

Легенда про Зміївку.