Карта

48°22′3″ пн. ш. 23°17′13″ сх. д.

Мій фоторепортаж зі святкування річниці битви куруців біля Довгого в 1703 р.

Надзвичайно стародавнє поселення на березі Боржави, в яке теоретично ходять автобуси з Хуста, Солотвина та, начебто, Виноградова. Нам з Міком прийшлось їхати аж в Мукачево, щоб в 2004 р. потрапити автобусом у Довге. В липні 2010 р. я приїхала сюди попутками. Виїжджала з величезного села (а в Довгому проживає майже 7 тисяч жителів) теж ними.

З мукачівського автовокзалу йде добрий десяток автобусів у цьому напрямі протягом дня, єдиний недолік: відстань у 60 кілометрів транспорт долає за 2 години, а то й більше: занадто тут погані дороги (UPD: були в 2004 р. В 2010 р. траса була зна-а-ачно кращою). Квиток коштував, здається, близько 5 гривень.

Довге відоме з 1383 року. Правда, в той час воно називалося Госсумезо (з угорської "Довге поле") - аж до 1404 р. Село чимале - і є своєрідним унікумом в Україні: тут розташований єдиний вищий навчальний заклад в сільській місцевості. Йдеться про Довжанський виший економічний коледж «Бакалавр» ім. Василя Якуба.

Раніше тут був великий лісопильний комбінат та самодіяльний ансамбль пісні та танцю "Боржава". З "Боржавою" зараз інші асоціації - це помпезний, фонтанистий санаторій поблизу поля Шарампов (саме там щороку "відтворюють" табір куруців). Саме в Довгому в родині письменниці Марії Підгірянки виховувались онуки Івана Франка.

Я знала, що тут є замок, завдяки старанням О. Лесика (пам'ятаєте тоненьку темну книжечку "Замки та монастирі України", видану на початку 1990-х?) та древнього довідника "Радянське Закарпаття". Я знала це точно, тому так неприємно було ходити центром села, попід монумент 1703 року, та питати всіх попідряд місцевих, де в них тут замок. Мене нахабно відправляли назад до Хусту.

Урок прийдешнім поколінням туристів: треба було запитувати, де тут тубдиспансер. Саме цей заклад (стаціонар райлікарні на 60 ліжок, рентген-кабінет і  клініко-діагностична лабораторія, якщо бути точнішою) з 1953 року оселився в фортечних стінах і все ще там перебуває, не дивлячись на всі спроби активістів відселити його кудись з пам'ятки архітектури. Селяни з самого початку ставилися до тубдиспансеру вороже - ну зрозуміло, центр поселення, а тут таке, але в радянські роки буркотіти щось проти не мали сміливості. Зараз мають - про що буде трохи нижче. 

Замок знаходиться тут же, поруч, в самому центрі, за великим православним Успенським храмом. На дахи невисоких замкових веж хижо дивиться з колони турул. Місцевий замок належав магнатам Довгаям. Щоправда, є певні сумніви, що первісний середньовічний замок, зведений близько 1460 р. і частково зруйнований у 1471 р.  через невірність Довгаїв угорському королю, був таки на місці маєтку Телекі. 

В 1711 р. Довге перейшло до роду Телекі - і резиденція була тотально перебудована в 1712-1798 рр.

Укріплений двір виріс на місці старого замку XV століття (начебто відома точна дата: 1417 р.). З тих часів збереглися стіни підвалів фортеці. В середині XVIII ст. житлові приміщення магнатів були обнесені оборонними стінами. Двоярусна в’їздна башта в центрі південно-західної стіни з’явилася в 1774 р. Мури з бійницями (65 на 65 м), а також чотири невисокі кутові вежі-близнючки під шатровими дахами ховають від сторонніх очей невеликий парк, господарські приміщення і бароковий житловий корпус, прикрашений ризалітом і пілястрами. Комплекс мало схожий на класичний образ замку і більше нагадує спокійний панський двір.

Зайшли на подвір'я, оточене квадратом мурів з бійницями та кутовими восьмигранними вежами. На нас трохи скоса подивлялись жінки у білих халатах, але зупиняти ніхто не став. Можна залізти на галерею в'їздної вежі, розташованої посеред південно-західної стіни. Посеред засадженого ялинами двору - 600-літня товстезна липа висотою в 25 м і кілька пустих лавиць, до яких ніхто не ходить (я не Шерлок Холмс, туди просто навіть стежки не було). В 2010 році я просиділа на такій лавиці понад годину, ніхто мене не турбував.

Палац я в перший візит у Довге і не признала - але за шість років, що минули з 2004-го, око все-таки натренувалося. Палац має височенний дах - думаю, там ховається чимала мансарда, нехай і без вікон. Господарські корпуси розташовані поруч.

Неподалік замку - вже згадана триметрова колона з турулом по сусідству з бронзовим радянським солдатом. Вона поставлена в 1903 р. на честь 200-річчя першої битви куруців під приводом Томаша Ессе (Есе) проти габзбурзьких військ, яка відбулася в околицях Довгого, на Лемацькому полі 7 червня 1703 р. Колона стоїть на братській могилі 50 загиблих повстанців-куруців. Напис на зворотньому боці монументу:
Пролю Кров за Отця, за Матер
Погибну я еще днесь за мнъ заручену невесту
Помру я еще днесь
За свою дорогу Отчизну

Турул на колоні багатьом очі муляв - в квітні 1923 р. вандали викрали цю символічну пташку. Повернувся турул на власне місце лише в 300-ту річницю битви, у 2003 р. 

10 липня 2010 р. я була присутня на урочистостях з приводу 307-мої річниці битви куруців під проводом князя Ференца Ракоці. Ініціаторами святкування були ГО "Боржавська ініціатива" спільно з громадою села Довге, за участі гостей з села Варієво та села Торпа (Угорщина). На святі був присутній консул Угорщини в Україні та народні колективи з Угорщини. Свято розпочалося мітингом-реквіємом біля монументу турулу. Після невеликого концерту на центральній площі міста учасники свята проїхалися святковою колоною через село до поля Шарампов, розташованого поруч з санаторієм «Боржава». На чолі колони були прапороносці: прапори український, угорський і дбайливо відтворений зелений прапор куруців. На полі стояли намети і ятки з їжею, все це організатори називали "табором куруців", котрих їх ватажок Томаш Ессе зібрав для виступу проти Габсбургів.

Що насправді сподобалось у Довгому ще з першого візиту, то це шеренга храмів. По одній осі їх розташовано одразу чотири! Останній, п'ятий, знаходиться в іншому кутку села. З шеренги найскромніший - старенький костел на подвір'ї, здається, лікарні (1942); далі йде над-сучасний красень-католик (1994, освячений у 1999 р.); поруч теж поставна та цікава греко-католицька церква св. Іллі (2002, освячена у 2003 р.). Православний Успенський храм у центрі села походить з 1909 р. і колись був греко-католицьким.

Шкода, що не зберігся мурований замковий храм. Він, звичайно, був - поки його не розібрали у 1965 р. на будматеріали. Ця реформаторська однонавна базиліка під двосхилим дахом стояла неподалік Боржави, мала стрілчастий готичний вхідний портал і була перебудована  у XVIII ст. з замкової романської каплиці XV ст., зведеної судовим капеланом Амбрушом Долгаї. Можливо, колись це був родинний склеп Долгаїв. Каплиця переживала всі напасті, які випадали на долю замку - і була спаплюжена ворогами у 1471 р., коли Національне зібрання Угорщини видало наказ зруйнувати місцеву твердиню протягом 25 днів, та в 1514 р., а 21 травня 1917 р. в давно вже перебудовану на кірху каплицю влучила блискавка, спричинивши пожежу. Храм відновили в 1938 р. Зараз від замкової святині лишилася лише засипана будівельним сміттям крипта. 

Ще з старих будівель Довгого можна відзначити двоповерхову будівлю школи (1909-1911, розведена сьомою водою на киселі сецессія) та одноповерховий цегляний реформаторський парафіяльний будинок (1903), досить непоказний зовні, проте зведений не без допомоги коштів, які пожертвувала родина Телекі.