А тому, що мукачівська ратуша, яка з таким задоволенням позує для аматорських світлин приїжджих та професійних шедеврів місцевих фотохудожників, з'явилася в центрі міста саме того року.
Спроектував споруду та керував будівництвом архітектор з Будапешту Янош Бабула-молодший. Коли перший камінь майбутньої вежі ратуші ліг у землю, а сталося це 23 червня 1903 року, за традицією в фундамент заклали й лист нащадкам, в якому коротко розповідалося й про життя-буття мукачівців того часу. Зокрема, можна дізнатися, що тоді в місті проживало 14 416 чоловік і було 1553 будинки.
Ратушна вежа - на відміну від більшості українських ратуш - не ховається у внутрішній двір (як у Львові чи Чернівцях), не виростає з головного об'єму споруди, як у Теребовлі чи Станіславові, а сміливо виходить вперед. А на вежі - годинник. В міському архіві збереглись документи, датовані січнем 1904 року, які підтверджують, що його виготовив Йосип Шовінський: механізм зі сталі, а підшипники з бронзи.
Годиник встановили наприкінці 1904 року, на той час він вважався одним з кращих в Європі. Два дзвони, встановлені під самісіньким куполом вежі, нагадують про летючі, зникаючі в минулому хвилини: маленький дзвін подає голос що 15 хвилин, великий - кожну годину.
А ось потрапити в маленьку овальну кімнатку, в якій розміщується головний механізм ратушних курантів, так просто не получиться. Ну і нехай. Повинні ж в ратуші бути якісь таємниці? :о)
