Карта

Координати: 48°09′14″ пн. ш.23°07′59″ сх. д.

Селище міського типу і залізнична станція в Виноградівському районі. Майже 9 тисяч жителів, і візуально здається, що добра половина з них - роми. Трапляються й представники інших національностей і професій, звісно. В 2004 році ми бачили, як кілька монашок штовхали старенький жигуль, що заглох, приміром. :о)

Сюди туристи приїжджають заради замку, але археологи мали б сакралізувати селище з іншого приводу: саме в Королевому розташована найдавніша стоянка в Центральній і Східній Європі. Називається вона, природньо, Королевська стоянка, але стояли там не королі, а первісні люди, і було це приблизно МІЛІОН років тому. Шкода археологів: місце, до якого мали б з пієтетом ставитися всі історики нашої частки Європи, давно зруйновано селищним заводом щебня.

Хоча й до королів в Королеві історія привела, але про це - пізніше.

Так як далі мова піде переважно про пам'ятки архітектури, про вино скажу відразу, щоб далі не повторювати.

Ця циганська столиця Закарпаття відома своїми винними підвалами довжиною у 700 м, що пролягли під замковою горою. За однією з легенд, їх викопали 800 років тому за наказом угорського короля, щоб заховати у підземеллях величезні скарби. Вже не одне десятиліття (якщо не рахувати буремних 1990-х, коли підвали зачинили) ці підземні переходи використовуються для вистоювання вина. Зараз їх використовує ВАТ «Закарпатський сад». У величезних бочках-бутах, в кілька разів вищих за людину, може вміститися 1 410 тисяч літрів вина. Вміст кожної бочки — від 5 до 19 тисяч літрів. Наразі бути наповнені лише в дегустаційному залі. А відвідати королівського вина приїжджали не лише українські депутати, посли, екс-прем’єр Юрій Єхануров, а й гості з Франції, Угорщини, США. Під час годинного дегустаційного сеансу відвідувачів пригощають дев’ятьма сортами вин (від білого сухого до червоного солодкого) і двома видами коньяків (в тому числі п’ятизірковим «Королівським замком»).

...куди їздили, навіщо, що бачили та як сподобалось.
Почнемо з "Куди?".
Є у Виноградівському районі в широкій долині Тиси містечко з промовистою назвою "Королево" (а назва не дарма така, зараз переконаєтесь). Добиратись сюди логічніше все-таки поїздом. З автобусами тут важко. Є ще варіант пішої 6-кілометрової прогулянки з Виноградова попри Чорну гору - аж до Королевого. На любителя, так що самі вирішуйте.

Майже в центрі містечка, метрах у 250-ти від основної траси (там ще новенька православна церква та пошта поруч) є 40-метрова гора (ну, не Говерла... Зате легко можна піднятися!), а на горі є... ух! Стоп! Це вже відповідь на питання: "Навіщо?"
Отже, на горі - руїни королівського замку Нялаб. Про те, що замок саме королівський, повідомляє грамота з 1242 року. Та угорські правителі будували мисливський будиночок не на пустому місці: раніше тут було старе слов'янське городище, яке й приглянулося королю Іштвану V.
А вже у другій половині ХІІІст. інший угорський правитель, Бейла ІV закладує на обох терасах на верхівці гори величезний кам'яний замок для укріплення кордонів держави. Фортеця вважалася, до речі, неприступною. Король дарує такий скарб румунському воєводі, але замок швидко знаходить нових хазяїв. У 1405 р. він був переданий роду баронів Перені - чи то обридло полювання, чи то полювати в цих краях стало ні на кого, а може, східні зайди почали полювати на угорських королів та румунських воєвод - хто знає. Нялаб освоює нові функції: контролює сплав солі по Тисі.
У руках відомої на Закарпатті родини Перені (якось і про них розкажу) замок-охоронець кордонів перебував аж до тих пір, поки одному з Перені не прийшло в голову взяти участь у антигабсбургській змові - і за наказом імператора Леопольда І у 1672р. замок бунтівника було зруйновано. Можливо, саме з того часу і пійшов поголос серед людей. який пізніше перетворився в легенду про Курган Красуні (див. нижче).
Серед замкового подвір'я стоїть старовинна церквиця, а на фасаді її: два малюнки: як було і як є. Час не шкодує нікого... Біля храму вриті в землю дерев'яні хрести, певно, ще одна кальварія.
Церква стоїть... а ось від замку лишилось небагато. Сини та онуки тих, хто ці стіни зводив, не раз пробували їх зруйнувати: повстання за повстанням. Але ж король Іштван теж був не ликом шит і місце вибрав для фортпосту гарне. Турки, що могутнім цунамі прокотилися Східною Європою у XVIIст., теж не змогли підкорити Нялаб. Риба гниє з голови, а замок рушили зсередини: за наказом Леопольда І. І залишилися лише щербаті уламки, які здалеку нагадують обрисами відому фігуру Сфінкса.
Тепер - відповідь на питання "Що бачили?"
Бачили замок. Довжина його 52 м., ширина - 47 м. Товщина стін - ого! Більше двох метрів. Бачили церкву. Нічим особливим непримітна, окрім віку: з 1530р.!
"Чи сподобалося?" - ТАК!