кКарта
Перша згадка - 1431 р.
Координати: 48°43′25″ пн. ш.27°41′03″ сх. д.
Біля 2 тис. жителів
Дуже змішані почуття залишила згоріла і покинута життям садиба цукрозаводчика Нафтула Когана у Вищеольчедаєві. Якби януковичеве Міжгір'я згоріло років за 50, воно, можливо, викликало б схожі емоції. Гроші на цукрі в ті часи робилися великі, тому практично всі маєтки цукрозаводчиків - справжні палаци. Тут ліпниною не здивуєш: що ж дивуватися, коли є за що то все ліпити? От і Нафтул Коган ліпив.
Можливо, ось це враження циганщини - воно ще й від нашарувань радянської штукатурки, від дивної часом колористики: яку держава виділила фарбу, такою і ремонтували. Ну і плюс стилістичний різнобій: рябить. Бальна зала задекорована ліпниною геть вся, від плінтуса до стелі, на всіх дверях - десюдепорти з янголятками. З бальної зали праворуч підеш - у щось мавританське потрапиш. Кімнатка маленька, квадратна за планом, але знову ця надмірність ліпнини. Ліворуч буде трохи спокійніше - і стеля, прикрашена зображеннями чотирьох пір року. Особливо пасторальною получилася зима - з хатинкою, засипаною снігом. Щось в орнаментальних розписах цієї стелі нагадує про арт-нуво, так часом крутиться у голові спогад, котрий намагаєшся зловити, роздивитися, але він вже пішов. Так і тут: слабенький натяк на витонченість губиться між аляповатими гірляндами з квітів. Поруч є ще одна квадратна кімната, де з розкоші лише стеля і лишилася. Вона зараз синьо-коричнево-жовто-біло-зелена, і це страшно. Може, з іншими кольорами все було б не так топорно.
О, як я вже про стелі, так не забути б найвражаючу. Вона у темній, позбавленій вікон великій кімнаті, котра веде до бальної зали. І на ній вже аж 14 живописних фргментів. Квіти, фрукти, безлика природа - але стан збереженості цих розписів навіть після пожежі дуже і дуже непоганий. І ці картинки, і загальний вигляд комплексу натякають (може, лише мені) про початок ХХ століття. Ну або там 1890-ті. Вікіпедія пише про ХІХ-те.
Поруч з цією темною кімнатою - двері на веранду, велетенську і дерев'яну. Обережно: в дверях бите гостре скло, а світла тут дуже не вистачає, порізатися можна запросто. Підлоги на веранді вже нема - впала. Можливо, веранда була прибудована пізніше: зовні її стіни прикрашені дерев'яними лірами - чомусь подумалося, що тут міг бути кабінет музики при дитячому садочку.
Ну і лишається ще одна з кімнат, де з розкоші знову лише ліпнина на стелі. Приміщення на першому поверсі значно скромніші - напевно, тут була кухня та інші вкрай потрібні і вкрай утилітарні речі.
Бічні фасади палацу були прикрашені кам'яними вазами. Одна з них впала просто в залізну бочку, що стоїть біля стіни.
