Координати:  48°52′01″ пн. ш. 27°29′00″ сх. д.

Карта

Близько 390 жителів. 

Що такого було власне в подільській Богушівці, що її взяли і переіменували у Знаменівку - невідомо, але всі інші кілька українських Богушівок такої наруги над власним іменем не знали. Ну були тут колись пани Богуші, ну і що? То ще в XVI-XVII ст. було. Вже в 1820 р. маєтність цю вважав своєю Матвій Дунаєвський гербу Сас. На той час село налічувало 165 "душ пола мужескаго", а більше і ніц не відомо. Білі плями в історії села закінчуються аж тоді. коло воно дістається родині Стадницьких. 

Двір у Богушівці звели на початку ХІХ ст. тодішні анонімні (для історії) власники. Стадницьким у старому дворі було тісно, вони зробили прибудову до правої частини споруди. Відомо, що в інтер'єрах будівлі була багата ліпнина, меблі з червоного дерева з бронзовими прикрасами і колекція кришталю й срібла.  Стеля в кімнатах була трішки занизька, а особливих мистецьких шедеврів у дворі не було, так, кілька родинних портретів. На відміну від якісних французьких меблів з XVIII ст. - ось це було. 

Коли почалася І світова війна, колекції і самі цінні меблі з Богушівки евакуювали до Києва, де вони пізніше і пропали. Кілька важких мармурових статуй, які піди транспортуй до метрополії, залишили в селі - і їх розтрощили на друзки в 1917 р. Знищили й бібліотеку, яку теж не судилося вивезти. 

Навколо палацику лежав на горбках ландшафтний парк. Скоріше за все, нічого з панського минулого у сучасній Знаменівці не збереглося.