Карта

Коли в 2005 році я побачила дерев'яний костел в Язлівчику, я була впевнена, що це раритет раритетів. Пізніше дерев'яні католицькі святині вигулькували з приємною постійністю - і на Львівщині, і на Буковині, на Тернопіллі і Волині... От і до Вінниччини черга прийшла.

В чи не найближчому до Вінниці райцентрі Калинівці (в Україні 72 Калинівки, до слова, саме ця виникла на початку XVIII ст.) поруч з типового вигляду радянською автостанцією, за парканом, стоять два костели. Новий, мурований, все ще зводиться - і він гігантський, особливо в порівнянні з старішим храмом. Старіший аж чорний - але дерево темнішає швидко. За інформацією Ігоря Седельника, цю каплицю звели в 1997 році.

Отець Микола Мишовський доповнив інформацію: каплицю почали зводити в 1996 р. (здається, відразу як тимчасову) за отця Віталія Воскобойніка. Інженером каплички був Григорій Понюк. Кілька років вона слугувала для відправ місцевих римо-католиків, тепер правиться в мурованому храмі поруч.

Костелик стереже велетенський вгодований вівчар, але - кажу ж, вгодований - всю свою собачу лють він змінює на милість, побачивши хоч якийсь їстивний гостинець. Я його з розчулення (я сама їсти люблю, ага) аж двічі погодувала:о).

Розпитати хоч когось про костел не вийшло: єдиною живою душею в робочий полудень 26 березня 2010 р. був чолов'яга, який поливав костельний паркан дзюркотливим струмочком не скажу чого - і це не зважаючи на близкість траси і машин. Нє, ну ви самі до такого б з допитами полізли? От і я не стала.

Неподалік від костелу - дуже вже страшний і позолочений Параскевський храм УПЦ МП.