Карта

Назва в цього чималого (майже 3 тисячі жителів, відоме з 1760 р.) села на трасі Вінниця-Козятин - звучна, з якимись латинськими нотками. Якщо наближатися до Корделівки з боку Козятина, вона постане на горизонті однаковими конструктивістськими коробками елеваторів - вони на горбку і царюють над простором. Здається, попереду мегаполіс - хоча це всього лиш подільське село.

Але не елеватори в Корделівці найцікавіше - елеваторів на житниці-Вінниччині повно. І не велетенський став - такого тут теж навалом. А от цукровий завод, зведений - на хвилинку - в 1845 році - зберігся мало де (згадайте лише смерть старої цукровні в Шпикові).

Корделівський завод-велет все ще стоїть, правда, давно не діє. Кілька років тому його купили азербайджанці, але це справі зрушитися з місця не допомогло. А було ж колись: на межі ХІХ-ХХ століть на Вінниччині 60 % робітників працювали саме на виробництві цукру. Це зараз цукор виготовляти стало нерентабельно.

Що буде далі з Корделівкою і заводом - хто відає. Але колишня слава і багатство йдуть у небуття (колись саме Корделівка була першим газифікованим селом району, це сталося ще в 1969 р.).

Головний корпус заводу досить цікавий, але найцікавішою спорудою мені видалася напівзруйнована цегляна башта з куполом - є в ній щось з епохи романтизму. Протримається - чи теж поляже в боротьбі з цукроварнями України?