Влітку 2022 року кожна подорож за щастя, навіть коли недалеко, навіть коли туди, де вже була. Тому, можливо, моє друге пришестя у нещасний палац Коганів у Вищеольчедаєві під Мурованими Курилівцями залишилося в пам'яті позитивним та яскравим. 

Хоча в екс-маєтку цукрозаводчика зараз є і чому тішитися, і чому жахатися. За шість років, що пройшли з мого першого туди візиту, стан деяких приміщень значно погіршився. Особливо це стосується бальної зали, розцяцькованої ліпленням аж по вінця. Ліпленню гірше, відпадає клаптями, стелі гірше - особливо в кутку біля вікна, саме там, де колись почалася у 2011-му та пожежа, котра і перетворила приміщення на аварійне і виселила звідси дитячий садок.

Я не застала той проміжок часу, коли вікна у палаці були забиті дошками і в усіх кімнатах була понура темрява. Зараз у садиби з'явився дбайливий господар. Він розчистив джунглі перед палацом (тепер його можна роздивитися з боку парадного фасаду, юху!), вставив вікна, потроху продовжує якийсь ремонт - навіть у час війни.

Це не перша спроба взятися за відновлення палацу, але перша успішна. До того у 2019 р. вінницька вчителька Юлія Брилюк намагалася знайти у Німеччині нащадків родини Коганів, але безуспішно. На той час реставрацію палацу оцінювали у 10 млн гривень.

Невтомна дослідниця палацової спадщини України Оксана Лобко на моє свіжі фотографії з Вищеольчедаєва прореагувала у фейсбуці розлогим коментарем. Дозволю собі процитувати фрагменти тут:

"В мене написана наукова робота з історії Вищеольчедаєва. Більша частина - це "розбір" палацу та власників маєтку. Переглянула величезну кількість матеріалів; з усього масиву, що знайшла, я би датувала побудову коробки палацу 1890-ми роками (моя думка у 2016-му була такою ж - Блека).

На мою думку, власник цієї побудови (яка потім була змінена) - один з відомих київських лікарів, який певний час володів маєтком. А вже за Нафтули Когана та його дітей у самому кінці ХІХ ст., певно, і відбувалися оздоблення цих розкішних апартаментів на другому поверсі. Жодних згадок про це в документах з кількох архівів чи преси немає. Дзєржеки (Дзержки), на мою думку, не могли щось будувати. Вони мешкали в іншому місці, були обтяжені численними боргами і будівництво аж ніяк не входило до планів цієї вже збіднілої польської родини. І власником ділянки, де знаходився палац, був не Коган, а Товариство цукрового заводу.

Землі у селі належали Евгенії Ценіній з сусіднього маєтку в Котюжанах.

P.S. До речі, кілька місяців тому віднайшла у французькому архіві свідоцтво про смерть Нафтули Когана та його сина. За ним мої друзі знайшли його могилу (Нафтула, син та невістка). Дружина Когана похована у сусідньому з Вищеольчедаєвим селі. Ймовірно, що дві дочки Нафтули, які виїхали з ним, могли або вийти заміж, або не пережити війну. Один син не залишив нащадків, мешкав у Парижі. Інший був адвокатом в Відні. Знаю лише, що його син помер у малому віці. Тобто про нащадків поки не вдалось нічого дізнатися. Ймовірно, рід перервався. КОГАН (найчастіше в письмових документах згадується як Каган) Нафтула (Нафтан) Якович (зустрічається
Янкелевич) помер в 1932 році.
Моє уточнення по архітектурі та датуванню: "Наразі невідоме точне датування побудови садиби, не знайдено імен архітекторів, підрядників, скульпторів та художників, які оздоблювали палац. Місцеві мешканці донесли спогади, що «приїздили італійські майстри».

Архітектура палацу стилістично більш близька до останнього десятиліття XIX століття (кінець 1880 – 1890-ті рр.), ніж до його середини, а деякі елементи декору та розписів можна віднести до початку ХХ ст. Датування серединою ХІХ ст. в нечисленних інтернет-згадках є помилковим. Закладення палацу раніше кінця 1880-х рр. є неможливим, оскільки таких пам’яток в Україні є
вкрай мало. У Європі подібні будинки – це пам'ятки саме з другої половини 80-х рр. ХІХ ст., а в Україні ближче до 1900-х рр. Саме цей період характерний стилістикою неорококо, до якого без сумніву належить цей палац. Фасади основної будівлі (єкстер'єр) – історизм, "цегляний стиль", елементи неоготики в терасі (веранді) чи веранда з елементами українського архітектурного модерну. Неоренесанс у вирішенні вікон. Більшість декоративного оздоблення палацу належить до неостилю - неорококо та необароко, а також виконані в мавританському стилі неорококо".

Якщо помираючий палац таки пробують рятувати, то з іншою пам'яткою Вищеольчедаєва, готичною конторою цукровні, все набагато гірше. Споруда швидко руїнізується, там впали дах та перекриття, вона вся позаростала самосівом. Власник у екс-контори є, але нічого з нею не робить - і, здається, і не збирається. Шкода.