Карта
Координати: 49°45′00″ пн. ш. 24°26′17″ сх. д.
Близько 150 жителів.
Все-таки талановитим був цей селянський син з Ренова під Залізцями. Наш, українець - це вже поляки його на свій лад кликали Вавжинцем. Вміють же змінити просте ім'я Лавріна, Лаврентія аж так. Практично все, що лишилося від Лаврентія Дайчака (1882-1965) на Галичині, - цікаве і гармонійне. Криниця, наприклад. Чи Єлиховичі. Чи Вишнівчик. Чи Ходорів. Чи Львів. Чи Погірці. Підозрюю, Звенигород теж його. Дві вежечки на головному фасаді як би натякають.
Дайчак проекти храмів не творив - штампував. 300 з гаком - це вже конвеєр. Але так як багато з них зараз зруйновано-перебудовано-скалічено-руїнізовано, штамповку не помічаєш, вона здається штучною роботою і ледве не шедевром.
Туркотин пропливав за вікном перемишлянської маршрутки - зазвичай я вибираю не сонячну сторону, але цього разу вибору не було, сіла де вільно. Так на сто разів об'їждженій трасі раптово побачила щось новеньке. Це кілька кілометрів пішки з Куровичів - колись треба буде пройтися. Заради чергового костелу роботи Дайчака (1936-1939) - і напіврозваленого церковища поруч. Медобори будуть бонусом.
UPD: пощастило - і в Туркотин я потрапила не пішки. Завдяки Ігорю Скальському. Костел давно, ще з 1989 р. - церква Різдва ПЦУ. Добре, що сигнатурка на місці - православні люблять їх позбуватися. Храм зовсім мініатюрний: 15х8 м. Зате високий - 20 м! Бо ж сигнатурка, так.
Раптом з'ясувала, що храм збудували за проектом не Дайчака (анамаєш!), а Альфреда Маєвського (1907-1998).
У середині XVI ст. Туркотин належав Ваньку Лагодовському. Через століття - Васічинським та Крушинським. На початку XVIII ст. - летичівському хорунжому Євстахію Станіславу Шептицькому. Перед ІІ світовою - Костянтину Адамовичу.
У селі була дерев'яна церква (1736). Стояла поруч з костелом, але згоріла від блискавки 22 вересня 1949 р. Мурований храм взялися зводити ще у 1936 р., але закінчити будівництво не вийшло: совєти прийшли. Закінчити встигли муровану дзвіницю, фундовану подружжям Данила та Ірини Витовичів (про це зберігся напис старослов'янською мовою на самій дзвіниці).
