English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Глиняни
Стара поштівка з видом центру міста. М. Стенчинський. Глиняни у 1847 р.
Gliniany kiedys
1847

Між Перемишлянами та Буськом

Ринок в Глинянах на початку ХХст.
Gliniany. Rynek

Карта

 

Якщо в ваших планах - відвідування не лише "попсових" замків Золотої Підкови, а й менш відомих смаколиків (як-от костел в Вижнянах, в дивних розписах в стилі "Вартової Вежі"), то, можливо, на шляху з Вижнян до Буська варто відвідати старовинні Глиняни.

Кажуть, що не дивлячись на велику кількість каменю в цій місцевості та навколишні ліси (залежі деревини!), тутешні жителі все одно віддавали перевагу житлам з глини. Тому й Глиняни.

Вперше вони згадуються в документах від 1379р. коли Глиняни перейшли у власність польського короля, хоча поселення існувало й раніше. Кажуть, воно старіше за Львів. Відомо ім'я міського старости у 1380 році - такий собі Ян Віндица (Jan Windyca). Магдебургія була отримана в 1397р., з рук Владислава ІІ Ягайло (король часто бував тут починаючи з 1395 р.). Він же передав глинянські маєтності роду Крушельницьких. Про статус королівського міста нагадував і тодішній герб Глинян: золота корона на червоному тлі. До речі, паралельно знайомій нам назві в ті часи вживалося ще одне ім'я поселення - Кручборг (Cruczborg).

Костел в Глинянах в 1905 р.
Костел в Глинянах в 1905 р.

В XV столітті місто було столицею найменшого на Галичині повіту. В 1462 р. ним правив Якуб з Любліна, в 1474 - перемиський каштелян Добєслав Одровонж. В 1578 р. Глиняни отримали право на проведення трьох ярмарків на рік. Так як місто стояло на перетині торгових шляхів, справи в місцевих торгівців і ремісників йшли непогано. Але й ординці сунули все тими ж шляхами - а це вже значно гірше.

Тому в Глинянах будують замок - теж не мурований: дерев'яно-земляний, зведений в 1603р., оточений глибоким ровом. Середмістя брали в тісне кільце передміські райони Війтівство, Задвір'я, Долішня, Застав'я, Підзамче, Мельники.  

Колись саме з Глинян польські монархи рушали до рідного Кам'янця. Читаємо про це у Самійла Величка ("За тим розпорядженням, коли безліч польського платного й посполитого війська зібралося під Глиняни, прибув туди з немалим числом затяжного німецького війська й король").

Місце збору коронного війська та посполитого рушення Руського воєводства - не стільки почесна, скільки обтяжлива місія. Десятки тисяч солдат і шляхтичів збирались в Глинянах, очікуючи на похід. Після їхніх постоїв навіть ординці не видавалися аж такими страшними...

Після першого поділу Польщі Глиняни потрапили у власність Потоцьких. На той час містечко славилося своєю коноплею, яку експортували аж до Гданська.

У 1866р. в Глинянах відкрили школу ткачів - місцеві майстри славилися на всю Галичину.

Якийсь час за совєтів Глиняни тішилися навіть статусом райцентру, зараз потроху перетворюються з міста на село.

Серед глинянських святинь - стара дерев'яна церква Успіння, де зберігається образ розп'яття кінця XV ст. Є тут ще греко-католицька церква св. Миколая (1894), чий настоятель Дмитро Майкут, здається, трохи загрався в "чудеса". Храм, який в 1932-34рр. розписував відомий художник Северин Борачек, начебто зараз саморозписується. Угу.

Церкву закрили в 1962р. Дітям, начебто, спеціально платили по 10 коп., аби они били в храмі вікна. Після довгого виконування ролі складу, церква відновилася в 1989р. Зараз пробує потіснити Зарваницю своїми "чудасіями".

Костел в Глинянах

6 травня 2006р.
Kosciol w Glinianach

Римо-католицьку парафію в Глинянах заснували в 1397р. ще Владислав Ягайло та його дружина, королева Ядвіга. Перший дерев'яний костел був освячений галицьким архієпископом Яковом Стрепою.

Через часті турецькі та татарські набіги Глиняни часто палали. А з ними палав і храм. Та, разом з містом, феніксом відроджувався з купки попелу. І раз у раз - дерев'яним. Останній костел з дерева було зведено в Глинянах в першій половині XVIII ст. зусиллями пароха Франциска Мігальського. Відомо, що в 1766р. в храмі було 4 вівтарі (головний - Богоматері з дитятком, бічні - св. Анни, св. Яна Непомука (св. Франциска), св. Антонія.

Дерев'яний костел простояв до 1820-х років. Починаючи з 1791р. зводиться мурований костел св. Духа. Будівництво завершили аж в 1831р. 3 квітня 1840р. храм освятив архієпископ Франциск Піштек. З 1843р. глинянський храм, що до того належав з 1765р. до буського деканату, сам стає центром деканату.

На початку ХХ ст. до костелу належало 4 000 католиків з Глинян та навколишніх сіл. В 1903 р. будується філіальна каплиця в Словіті (коштом Завідовських-Вайсманів, в 1930-х роках її замінив новий мурований храм), в 1907р. - в Задвір'ї (стараннями Іполіта Богдана), Полтві, а в Скнилові родина Папроцьких звела дерев'яну каплицю ще в 1886р.

Вулиця, на якій стояв храм, була з ним одного імені - Святого Миколая.

Колись тут зберігався шанований образ Лопатинської богоматері (вивезений разом з іншим костельним майном по Другій світовій війні на польсько-чеський кордон, до Войціц (Wójcic), де був коронований). Ранньокласицистичний костел в радянські часи використовувався як зерносховище. В середині 1990-х років храм і парафіяльний будинок повернули католикам, а в 2001р. з Польщі прибула й частина колишнього костельного майна.

Зусиллями теперішнього пароха храму, Казиміра Квятковського, поруч з костелом на місці колишньої плебанії звели дім пілігріма ім. Яна Павла ІІ.

 

Використано матеріал з книги 'Парафії, костели та каплиці. Львівська область'



"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник