Карта

Широта 49.748, довгота 25.024.

Цей симпатичний і древній дерев'яний храм вітає подорожуючих до Львова поїздом на кордоні Львівської та Тернопольської областей, заглядаючи майже у вікна вагонів. А от якщо ви їдете на автомобілі, церкву не видно: якраз поблизу неї машина пірнає під залізничний міст - такий міні-тунель, далі криниця, звідки дуже люблять брати "свячену" воду транзитники, а далі Плугів вже й закінчився, нормально й не розпочавшись. Кажуть, на цьому пагорбі колись було язичницьке капище. Міст мав бути тут ще у ХІХ ст., коли залізниця зв'язала Тернопіль та Львів, але у Першу світову його зруйнували. Відбудовували силами угорців, які стояли тоді на цих теренах. 

Віктор Громик наводить легенду, за якою церкву тут звелів збудувати Богдан Хмельницький в пам'ять про 40 поранених козаків, яких польські вояки живцем кинули до озера.

За даними львів'янина Олександра Волкова, місцева церква св. Параскеви була зведена чи то в 1715, чи то в 1751 р., хоча охоронна настінна табличка (якої я, дивним чином, не помітила), повідомляє помилково про 1645 р. Ще більше плутанини додає факт про те, що в селі колись було відразу два дерев'яних храми: більш старша Положення ризи Богородиці (1738, зараз на місці згорілої церкви стоїть мурований храм - за інформацією сайту "Дерев'яні храми Львівщини") і власне Параскевська.

В церкві збереглися розписи ХІХ ст.

На південь від церкви стоїть дерев'яна стовпова дзвіниця. А трохи далі за колією збудований новенький храм. На фото видно.

Колись біля цього села на кордоні між Вороняками та Медоборами було дві німецьких колонії з несподівано не німецькими назвами - Броніславівка та Казимирівка. А у 1687 р. дорогою з Золочева до Підгайців зупинився у Плугові на обід король Ян ІІІ Собєський з усім своїм монаршим почтом.