Карта
Широта - 49.742, довгота - 24.994.
Біля 700 жителів.
13 км до Золочева, десь стільки ж до Поморян, понад 700 жителів, перша згадка від 1494 р. Крім Петропавлівського костелу в Полянах є ще й дерев'яна церква авторства В.Нагірного з 1903 р. Храм розташований вдалині від дороги, тому з траси його не помітно (підказка: він у правій частині села, якщо ми рухаємося від Золочева. Біля старої напіврозваленої "Шашличної" напроти автобусної зупинки відходить до нього сільська дорога. Там недалеко, метрів з 500). Обіцяний Вікіпедією графський палац зник в доісторичні часи - принаймні всі сільські мешканці, яких ми про нього розпитували, потискали плечима. Школа на місці палацу абсолютне дітище радянської епохи, типовий бетонний монстр.
Навіть замок колись в селі був, та його розвалили татари ще в часи короля Яна Казиміра (середина XVII ст.). Руїни замку місцеві жителі називали "городищем" (хоча вони не збереглися - але дорогою до церкви минатимете щось, дуже-дуже схоже на старі земляні вали).
В XVI- на початку XVII ст. село належало до Сєнєнських, Sienienskich, з 1631 р. - до Цетнерів, з 1639 р. - Якубу Собєському. З 1711 р. власником Рикова став королевич Константи Собєський. Початок ХІХ ст. - маєтність переходить до Радзивілів, потім до Кароля Швайкарта (Karol Schweikart). В кінці ХІХ ст. Риків відійшов до Францішка Гурського,а на початку ХХ-го - до Валеріана Вольського з співвласниками.
Нечисленні риківські католики належали до парафії в Поморянах, аж поки в 1920 р. в селі не оселилося близько 70 родин із західної Малопольщі. Прийшов час створити окрему парафію - це сталося в 1923 або 1924 рр. Хоча костел був тут і раніше - його звели як каплицю в 1904 р. на кошти Валеріана Вольського і Францішка Гурського. Місцевий священик Броніслав Якубовський залишив парафію в травні 1944 р., забравши з собою лише орнат (одяг священика) і келих з храму. Після війни костел перетворили на колгоспний склад, розділивши наву на два поверхи. В цій якості він використовується дотепер. Рештки костельного майна зберігаються в місцевій церкві.
Схожих храмів на теренах львівської архідієцезії - безліч. Їх з 1880-тих і до 1914 рр. будували масово, а головним трендсетером тут був відомий львівський архітектор Юліан Захаревич. Безумовно, провінційні костелики нечасто піднімались в своїй архітектурі до рівня робіт Захаревича, але загальний стиль - т.з. "перехідний", від історизму і еклектики до модерну - впізнається легко.
