Не по правилам. І що?

Сайт про архітектуру, а Теребля - річка. Ну і що. Зате яка вона гарна! Напевно, тому, що народжується, неначе Афродіта з піни, з Синевирського озера. Квітесенція краси не може дати початок чомусь жахливому - і  я не знаю мальовничішої траси, ніж дорога глибокою долиною вздовж спочатку юної і стрункої, а потім вагітної Теребле-Рікським (я хоч так написала?) водосховищем Тереблі. І майже всі описані на сайті населені пункти Міжгірського району стоять саме на ній. І ніде я не бачила води такого кольору - зеленуватого, приємного, незвичного...

Довжина цієї правої притоки Ріки - всього 91 км. Крім Морського Ока, річка живиться численними струмками, що злітають до неї з Горган. Аж до дракульської вотчини Драгово Теребля тече у вузькій долині, зажата з обох боків горами. Дуже мальовничо, раджу, хоча асфальтове покриття залишає бажати кращого в кількох місцях.

Середня глибина Тереблі - 0,7-1,5 м. Швидкість течії - 18 км/год.

Тут водиться форель, примхлива любителька чистоти і повітря. Не дивно: Міжгірський район, вотчина річки, відноситься до самих екологічно чистих куточків України. Майже 50 % території Міжгірщини входить до природно-заповідного фонду нашої країни.

Крім форелі, Теребя може похвалитися харіусом, голяном, налимом, підкам'янщиком та бистрянкою (думаю, закарпатці мають свої, локальні назви всіх цих риб). Правда, на території водосховища форель вже не знайдеш - занадто для неї глибоко, але є піскар, підвуст та голавль. Блище до Буштина, де Теребля з'єднується з Рікою, стає менш прозорою, замулюється, з'являються судаки, окуні, в'юни, соми, щуки, рибці, чехони та йоржі.

Кажуть, всередини греблі прокладена дорога, де можна запросто проїхати на уазику Pettifogger'а, завдяки якому ми з Міком і побачили це чудо.

Ах ну так, я все забуваю сказати, де саме розташоване це чудо інженерії. Поблизу села Вільшани. Ось вам карта місцевості.

Створення водосховища допомогло закарпатцям з електрикою, але місцеві бокораші залишилися без роботи: після побудови рукотворного моря сплавляти по Тереблі ліс було вже неможливо.

Вода з гідросховища по величезній трубі через гору (!!!) потрапляє на турбіни ГЕС, а потім летить у Ріку. Внаслідок такої хитрої задумки виходить великий перепад висот від початку витікання води і до потрапляння її на турбіни, що сприяє потужності ГЕС.

Гребля як така потрібна лише на випадок сильних дощів та весняного танення снігів, коли вся вода з гідросховища просто не встигає скидуватися по трубі на ГЕС. Ми бачили греблю 4 травня, в принципі, самий час, хоча припускаю, що в кінці спекотного серпня ця махіна стоїть суха. До речі, контраст між Тереблею ДО греблі і ПІСЛЯ - окрема тема. Море хоп! - і перетворюється в масюньку річечку...