Карта

Широта 48.66, довгота 23.36.

10 грудня 2012 р. о 17:24 міжгірські пожежники дізналися, що Миколаївська церква в Ізках палає. Швидше за все, відбулося коротке замикання. Гасити полум'я допомагали також пожежники з Нижнього Студеного, та житель Ізок, командир відділення ДПРЧ-4 Юрій Сенько. Майно з храму винесли, пожежу загасили о 18:50. Знищено одну зі стін храму (площа - 3,5 кв.м), пошкоджено іншу на площі в 12 кв.м, закопчено церковні стіни. 

Маленький фрагмент з мого путівника "ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСТЬ":

 Пилипець плавно перетікає в село Ізки (відоме з 1600 р, 811 жителів). Не дивно: колись Пилипець був не окремою адміністративно-територіальною одиницею, а лише присілком Ізок. Село лежить між горами Руський Верх і Боржавською полониною.

За переказами, тут ніколи не було убивств і заколотів. В селі збереглася дерев’яна тризрубна Миколаївська церква (XVII, 1798) з баштою-дзвіницею з ялинових брусів. На жаль, верхи храму та дзвіниці вкриті бляхою, яка нищить сховане під нею дерево і псує загальний вигляд пам’яток. Не менше шкода і замальованих останнім часом зразків темперного живопису XVII ст. в інтер’єрі. Сучасні «художники» не пошкодували навіть відомої Закарпатської Мадонни — місцеву ікону Богородиці.

 В Ізках, як і в сусідніх селах, можна покататися на лижах. З 2007 р. введені в експлуатацію двокрісельний та бугельний витяги довжиною 950 м та 1200 м на гору Магура. Працює турбаза «Ізки» (тф. : (067) 5628820, 9046703).

Ізки — від іскри

 Колись в часи Олекси Довбуша на місці села Ізки була така вузька дорога, що коли нею їхали, з каміння аж іскри сипалися. Коли опришки проїхали сюдою, то із здивуванням відмітили: «Дивись, іскри!» А село, що потім виросло при дорозі, назвали Ізками — від іскор.