Карта

Широта - 48.584, довгота - 23.448. 144 км до Ужгорода, 10 км до Міжгір'я.

Село (відоме з 24 лютого 1457 р.) стоїть на березі річки Репінки.

День села - 15 жовтня (в цей день Репинне звільнили від нацистських загарбників).

Десь 1100 жителів - і серед них жодного з розумінням значення дерев'яної архітектури. Бо як інакше пояснити те, що замість Дмитрієвської тризрубної церкви з 1780 року в Репинному стоїть якийсь гібрид космічного корабля і алюмінієвої кружки?

В церкві начебто збереглися зразки художньої різьби XVIIІ ст. та темперний живопис XVІІ ст. В 1970-х роках храм спробували підпалити «за вказівкою зверху», та місцеві жителі влаштували цілодобове чергування — і врятували церкву. Але відстоювали вони, здається, не пам'ятку, а просто місце молитви, не більше.

В радянські часи село хотіли перейменувати на Квіткове, та громада не погодилась на таку «зміну прізвища». Адже, за легендою, багато сотень років тому від хустського пана втік у гори бідняк — і подалі, щоб панські слуги не знайшли. На нічліг бідака примостився під вербою на березі річки. Та заснути не вдалося — через сильний вітер верба рипіла всю ніч. А на ранок огледівся — і вирішив тут оселитися, поставити колибу, а вредну вербу, що заважала спати, спиляти. Але рипіння залишилося — тепер вже в назві села.