Карта. 190 км від Ужгорода.

47°56′9″ пн. ш. 24°10′30″ сх. д.

Якби проводився конкурс на саму дивну назву українського села, закарпатське Ділове було б серед претендентів - точно. Причому це лише українська версія така вся бізнесова і заклопотана. Словаки називали це високогірне поселення Трибушани Білий Потік (Tribušany Biely Potok - довго, але більш-менш зрозуміло), румуни повторювали за ними - Трибушани Альба (Tribusa Alba), угорці - Terebesfejérpatak. Трибушани і тут прослідковуються, але українська версія все одно - Ділове. Ех. :о) Ну що ж, 2673 жителі села мають бути неабияк завалені справами. В закинутому мармуровому кар'єрі, на склодувному заводі Калмана Кагана чи на видобутках залізної руди в скелях Довгарунь? Ці промисли зазнали розквіту ще в ХІХ ст., а зараз... Залізниця, що була зведена в горах в кінці ХІХ ст., теж давно не використовується. Завод зупинився в 1926 р.

Назва Ділове фігурує в документах з 1901 р., хоча офіційно село перейменоване було аж в 1946 р. (Перша згадка про Трибушанне - під 1615 роком, якщо що).

Ділове підкрадається до Тиси, вилазить хатками на гори - там, за горами, за Тисою, вже Румунія, вже Євросоюз, туди б з цієї самоназванною діловитістю. Та тільки небажані ми гості в єврозоні.

Довга словацька назва - Трибушани Білий Потік - найкраще ілюструє історію Ділового. Бо свого часу два села з'єдналися в одно: Трибушани приросли Білим Потоком, а може, й навпаки. За місцевою легендою, назва Трибушани виникла завдяки трьом братам Бушанам. Крім українців, в ХІХ ст. в Трибушанах мешкали євреї, італійці, чехи, словаки, німці, поляки. Дотепер тут живуть нащадки тих дітей різних народів.

Всі церкви Ділового ховаються в бічних вуличках. До Петропавлівської церкви (1860), що стоїть на білопотоцькому цвинтарі так і взагалі доведеться перетнути місток через Тису. Дивно так: тридільна білопотоцька, синьо-бляшана церква зводилась аж через 110 років після трибушанської Успенської, а зовні - сестра-близнючка, один-в-один (якщо не вважати на капарство з бляхою і фарбою). Кажуть, це такі варіації гуцульського стилю: низенька башта під чотирискатним дахом з маленькою псевдо-барочною бульбочкою зверху, а трохи нижче - ажурна галерея.

Старша двозрубна дерев'яна (таки дерев'яна - смерекова!) сестриця лежить на іншому березі річки, неподалік від мурованого храму. Це територія колишніх Требушан. Успенську (первісно) церкву датують 1750 р. - начебто її звели на місці, куди впав дзвін з гірської каплиці, пошкодженої блискавкою - принаймні так стверджує переказ. В радянський час храм закрили, а з 1960-х тут діяв місцевий краєзнавчий музей. В 1995 р. храм відданий місцевій греко-католицькій громаді - вона її переосвятила на Різдва Богородиці. Завдяки музею вдалося вберегти церкву від непотрібних перебудов і зберегти її інтер'єр.

Четвертий храм Ділового - зведена в 1990-ті роки каплиця, яку використовує римо-католицька громада села.

З Ділового багато туристів починають сходження на гору Поп Іван Марамороський (1940 м).

Дорога ще довго бігтиме вздовж державного кордону і проститься з ним лише на околиці Ділового (колишня назва Трибушанне, 2 673 жителя). Ділове — село-фетиш, село-доказ. Саме біля нього ще в ХІХ ст. була встановлена стела, яка вказує на центр Європи. Напис на монументі проголошує:

«Постійне, точне, вічне місце, визначене дуже точно за допомогою спеціального приладу, створеного в Австрії та Угорщині, з шкалою меридіанів і паралелей. Рік 1887»

(LOCUS PERENNIS DILITENTISSIME CUM LIBELLA LIBRATIONIS QUAE EST IN AUSTRIA ET HUNGARIA CONFECTA CUM MENSURA GRADUM MERIDIONALIUM ET PARALLELORUM OURM EUROPEUM MDCCCLXXXVII).

Саме в цій точці начебто перетинаються лінії між Лісабоном і Уралом та землею Франца-Йосифа і Босфором. До Києва звідси 500 км (і то по прямій!), а до Будапешта всього 380 км. До Праги — 900 км. До Відня — 600 км. Поруч з австро-угорською стелою — металевий монумент радянських часів (1977). І хоча лаври «пупа Європи» в Ділового давно намагаються відібрати інші місця в інших країнах, обеліск поблизу села — улюблене місце фотографування туристів, як наших, так і закордонних. Про це свідчать численні віночки, оповиті стрічками кольорів угорського прапору.

В селі також збереглася дерев’яна двозрубна Успенська церква (1750). В Діловому здавна добували мармур: поблизу поселення є мармуровий кар’єр.

Де знаходиться центр Європи?

Обміри нашого континенту проводилися неодноразово — і майже завжди вказували на різні точки на карті. На даний момент відомо аж ДЕВ'ЯТЬ центрів Європи.

Влітку 2007 р. Інститут географії Франції провів нові дослідження за методикою, розробленою ще Дмитром Мендєлєєвим, та визначив, що географічний центр Європи знаходиться поблизу литовської столиці Вільнюса. Уряд Литви навіть отримав від французької АН відповідний сертифікат. Щодо стели в Діловому, то існує думка, що близько 20 подібних кам’яних стовпів було встановлено в різних місцях Австро-Угорщини з метою віднайти центр Європи. Цій «гіпотезі» суперечать документи з віденських архівів, які підтверджують, що Кайзерівсько-Королівський військово-географічний інститут займався пошуками центру Європи — і віднайшов його на березі Тиси поблизу Ділового.

В планах українських вчених провести нові дослідження, щоб підтвердити або спростувати «центрове» положення Ділового.