Карта

Широта - 47.966, довгота - 24.016.

174 км від Ужгорода, 29 км від центру Європи (в Діловому).

БичкІв в Великому Бичкові я ні разу не бачила, хоча вони мають тут бути. В румунській, чеській і польській версіях назви смт чуємо БОчків, а не Бичків. Що ж, може бути.

Великий Бичків - найстаріший на Рахівщині населенний пункт (відомий з кінця XIV ст.), населенний переважно українцями. Зараз це чимале селище - тут проживає майже 10 тисяч жителів. Правили краєм румунські воєводи, а жили тут русини-українці.

Тут Шопурка вливається в Тису, а за Тисою - вже Румунія. Так близько.

Легенда про походження назви перегукується з аналогічною з Великих Чорнокінець: під час епідемії чуми селянин Бабинець намагався врятувати свою родину, оборюючи господу биками - великими у Великому Бичкові, малими - у Малому (такий теж є). Начебто таки врятував - принаймні, бичок є навіть на селищному гербі. За іншим переказом, не обійшлось без діжок-бочок, які виготовляли тут для солотвинських солекопалень (навіть українською до 1944 р. поселення називалося саме Великий Бочків).

В 1720 р. на Шопурці запрацювала найбільша на Закарпатті лісопилка (діяла до середини ХІХ ст.), місцеві жителі займалися сплавом лісу і перевезеннями соляних каменів (до 2000 штук на рік). Правий берег Тиси став портом Портош, навколо порту були соляні склади. В 1868 р. в Великому Бичкові з'являється перше в Угорщині лісо-хімічне підприємство - хімзавод "Клотільда", де буки переробляли на оцет, деревне вугілля тощо. При василіянському монастирі з початку ХХ ст. діяла гімназія. В 1958 р. у селищі відкрито краєзнавчий музей.