1396 року Мукачево дістається подільському князю Федору Корятовичу (так-так, розбудовувачу в тому числі Кам'янця-Подільського і Скали-Подільської). Вважаэться, що вельможа укріплив замок, обніс його ровом і перетворив на свою резиденцію. А під Старою баштою наказав видовбати в скелі колодязь. Знову муки: до води прийшлось довбити 85 метрів!

Титанічна праця з плином століть обросла міфічними подробицями: начебто допоміг Корятовичу в спорудженні криниці сам нечистий — за обіцяний князем мішок золота. Коли прийшов час розплачуватись, князь вручив дияволу малесенький мішечок: мовляв, а про розмір ми не домовлялись! Розлючений чорт вскочив у криницю і дотепер іноді шумить там, обурюється... А ще кажуть, з колодязя до річки Латориці вів таємний хід (якось навіть проводили жорстокий експеримент  - кинули в колодязь чи то гуску, чи то курку - і бідна птаха таки виплила в Латорицю якимось чином).

Щоправда, закарпатський історик і журналіст Олександр Філіппов після опрацювання архівних джерел стверджує, що немає жодного документу чи згадки в літописах про якесь будівництво Корятовичем на території мукачівського замку. А при очищенні замкового колодязя у 2008 р. було виявлено, що циліндричну форму він має до глибини 13 м, далі колодязь є у формі квадрату зі стороною в 3 м.

Хто б не розбудовував фортецю, Паланок вже тоді вражав неприступністю: стіни 5 м завтовшки, великий постійний гарнізон, 164 гармати, 60 бочок пороху, запаси їжі на випадок тривалої облоги. А за часів трансильванських князів Ракоці (1633-1711) замок став чи не найукріпленішою твердинею Центральної Європи. Вісім ліній оборони - це не жарти!

Неймовірно: протягом трьох років, з 1685 по 1688, тендітна жінка, дружина молодого і сміливого Імре Текелі (Текея) графиня Ілона Зріні (Zrinyi Ilona, 1643-1703), протистояла в Паланку військам австрійського цісаря Леопольда І.

Так хорватка Ілона Зріні стала фактично головою угорського визвольного руху XVII ст. Першим чоловіком стрункої брюнетки був князь Ференц Ракоці І, а свекрухою, відповідно, була Софія Баторі. А другий обранець, граф Текелі, за свою послідовність в боротьбі з австрійським урядом потрапив-таки до в'язниці - що і спричинило облогу замку: Габзбурги сподівалися, що замок, позбавлений свого господаря, впаде досить швидко. На Мукачеве рушили війська під командуванням генерала Зігберта Гайстера. Трирічної облоги вони не сподівалися - і, хто знає, якби не зрада підлеглих, скільки б ще протрималась горда Ілона. Вона займалася передислокацією артилерії з одного замкового бастіона на інший, розподіляла серед обложених залишки провізії, планувала вилазки розвідників, перев'язувала поранених в лазареті, вивчала військову справу та баллістику. Жінка була такою відданою своєї справі, що не дивно, що в княгиню закохався начальник канцелярії Антонін Обсолон. Не отримавши згоди від предмету свого кохання, Обсолон зрадив і кохання, і Паланок: за допомогою двох відданих офіцерів він почав пропагандистську компанію. Солдати відмовлялися від подальшої облоги: мовляв, їм вже третій рік не платять гроші. Ілона зібрала всі свої коштовності та родинні реліквії - їх у Львові продав відданий жінці капітан Андрій Радич, який зумів вибратися з обложеного Мукачевого. Вибратися-то він вибрався, а от потрапити назад у замок з грошима виявилося набагато складніше... Лише через два тижні Радич подав сигнал обложеним - і почав діяти: йшов від поста до поста і банально спаював вартових. В процесі капітан і сам хильнув добряче, так що останні метри його несли на руках його підлеглі. Кажуть, наступного дня Андрія вже бачили на бастіонах: з головою, перев'язаною мокрим рушником та з росолом в руці, Радич керував фортечною артилерією. Солдатам повернули їхні борги. Горе-закоханий не відступився: в нього був план "в". Антонін Обсолон отруїв воду в колодязі. Закінчилося найважливіше: питна вода.

Було важко: в залах музею на території замка ви дізнаєтесь, як нестачало води, як її збирали по краплині з вологих стін замкових підвалів... 15 січня 1688 р. Ілона Зріні підписала акт про капітуляцію. На той час графиня була вже справжньою поп-іконою XVII століття: слава про її діяння рознеслася світом, в продаж поступали численні портрети красуні-хорватки. Після капітуляції Паланка Зріні насильницьки постригли в монахині і закрили в католицькому монастирі. Пізніше горда жінка отримала право покинути Вітчизну і переїхати в Туреччину, де й доживала віку разом з чоловіком.

Турецький султан Махмет IV, вражений мужністю Ілони Зріні, нагородив княгиню спеціальною грамотою: єдиний такий випадок в історії! Зараз мудра княгиня разом з сином Ференцом Ракоці ІІ знову вдивляється в місто: в березні 2006 року їй встановили пам’ятник на центральному бастіоні. А за здійснення бажань відповідає бронзовий князь Корятович на замковому подвір’ї: треба всього лише потримати його за відполірований тисячами рук палець.

Паланок побував і оплотом антигабсбурзької боротьби куруців (прихильників антигабзбурзького руху, який очолював син Зріні, князь Ференц Ракоці ІІ) (1703), і столицею Трансільванії (1705 рік) – в ті часи тут навіть був свій монетний двір, – і австрійською політичною в’язницею (1782-1897), яку 12 липня 1847р. відвідав видатний угорський поет Шандор Петефі. Потім юний і вразливий класик записав в своєму щоденнику: «… перетворений на державну тюрму, замок стоїть посеред рівнини на високому круглому пагорбі. На схилі пагорба вирощують виноград, не хотілось би мені пити вино з цього винограду. Мені здавалось би, що я п’ю сльози в’язнів».

Екскурсія до староданьої твердині, та й взагалі затримка в Мукачевому Шандора Петефі мала більш ніж прозаїчну причину: зламався екіпаж поета.

А з грудня 1805-го по березень 1806-го ці стіни переховували від наполеонівських військ найбільший скарб Угорщини: угорську Святу Корону. Про це до цього часу нагадує у дворі замку меморіальна дошка з написом угорською мовою.

За радянських часів замок був школою механізаторів, школою для голів колгоспів і навіть профтехучилищем. Зараз тут розміщується історичний музей (з 1960 р., тф.: (03131) 44096), а в колишніх казармах гарнізону розмістилися картинна галерея, художній салон та затишні кав’ярні. Обов’язково ознайомтесь з усіма трьома терасами-частинами твердині: нижнім, середнім та верхнім замками.

І корисна інформація:

Замок розташований на вул. Підзамковій. Відкритий щодня, крім понеділка, з 10:00 до 18:00. Вартість вхідного квитка для дорослих – 8 грн. (дитячий і пільговий - 5 грн, інформація станом на 2009 рік). З центра Мукачева до замку ходить маршрутка №3. У вихідні дні замок беруть штурмом натовпи туристів, тому краще планувати візит сюди раннім ранком, коли старі бастіони ще не надто залюднені. З них відкривається незабутня панорама міста, яке прокидається від сну.