Координати: 50°06′27″ пн. ш. 27°42′21″ сх. д.

Карта

5 тис. мешканців. Перша згадка - 1497 р. 

Колись (з 1609 р.) Миропіль (який я лише проїжджала якось, не більше) входив у склад острозької ординації. З 1753 року містечко і 13 навколишніх сіл дісталися князю Антонію Любомирському. Пізніше власником став Каспер Любомирський, від якого Миропіль успадкувала його дочка Йозефіна, дружина бригадира Адама Валевського. Невдовзі Валевські продали маєток підляському воєводі Каетану М'ячинському (Kaetan Miaczynski). Від нього Миропіль перейшов до Теодора Козьминського, а там і до Антонія Дзєдушицького (Дідушицького, Antoni Dzieduszycki, 1757-1817). Далі миропільський ключ отримала у спадок його дочка Анна Ростворовська, дружина капітана гвардії наполеонівської армії Миколая Ростворовського. В них теж була дочка, Юстина - у 1846 р. вона вийшла заміж за Марьяна Хуттен-Чапського (Marian Hutten-Czapski), маршалка шляхти та відомого іпполога (на конях, виходить, знався). Чапський мав 7044 десятини землі, на якій вів зразкове господарство, розводив арабських та англійських скакунів, тримав зразкову пасіку з 1000 вуликів. Так як Чапський сприяв антиросійському повстанню 1863 року, його маєтки були конфісковані, а його самого вислано в Сибір. Родині вдалося втримали лише Миропіль - тому до 1917 р. власниками містечка були сини Хуттен-Чапського: Станіслав (1847-1932) і Миколай (1859-1919). Обидва так і не одружилися, тож рід вигас. В Мирополі мешкав переважно Станіслав Чапський.  

В першій половині ХІХ ст. в Мирополі існував якийсь двір. в якому часто бував і помер Антоній Дзєдушицький. З часом двір розібрали, а на його місці в 1850-1860-х рр. спорудили палацик - це було в часи Мар'яна Чапського. Палацик не палацик, радше вілла, з одного боку одноповерхова, з іншого -  оп, і вже два поверхи, а ще дві неоготичні вежечки. Відомо. що в палацику зберігалися старовинні предмети, було багато різьблених дерев'яних деталей - таке щось англофільське, не Леськове, але типу того. Місцева бібліотека в часи Станіслава Чапського налічувала 5000 томів - особливо великими були природничий і історичний відділи. Були в палаці і стародруки, і картини голанських, італійських, польських та французьких майстрів.

Садиба лежала на досить високому березі Случа, серед старого прегарного ландшафтного парку. Від палацу відкривався вид на розташований неподалік костел св. Антонія Падуанського (1820). Костел заклала Анна Ростворовська - і в ньому був похований її батько. Напроти стояла православна церква, а далі, аж до горизонту, тягнулися ліси та поля. Особливо гарним став парк наприкінці ХІХ ст., коли дерева, посаджені в часи Мар'яна Чапського, виросли.

Палац з всіма нутрощами частково зруйнували в часи першої світової війни. Як повідомив Ігор Довбиш, будівлю остаточно знищили радянські військові у 1960-х рр. 

А от костел зберігся.