Сюди я потрапила виключно завдяки галантності і щедрості Сергія Соболевського - бо від Кам'янця Дениші задалеко. :)

14 жовтня 2006 року. Осінь тільки збирається позолотитись, але краса навколо неймовірна. Житомирщина - це соснові ліси і всипанний валунами Тетерев. Чорт, як мені подобаються сосни! В нас вони не ростуть - глина, а шкода. Дерева гарні. Ну і річки, що між ними течуть - чисті, з піском на дні. Кльово.

Навіть якщо дорогу ви не знаєте, не турбуйтеся - місцеві підкажуть. як потрапити до родзинки Денишів. Тільки обережно, вони цей палац кінця ХІХ (початку ХХ?) століття називають "замком Терещенка".

А якщо зір гарний, то й самі побачите його на протилежному березі ріки.

Легенди, що копіюють переказ про графа Бадені і його казкові багатства, можна почути і тут. Начебто Терещенко ну аж настільки не мав куди гроші дівати, що виклав підлогу царськими золотими карбованцями - причому торцями, щоб бува на монарший профіль не наступити.

 Дурниці це все.

Цукрозаводчик був бізнесменом і людиною свого часу. Тому для підлоги - та й палацу - він використав відносно новий матеріал - бетон. Які клади в бетоні, ви що? Хоча  - легенди теж мають право на життя.