Якесь абсолютно транзитне, проїздне-без-зупинок місто, з приреченими на перестарілі газики пасажирами автостанції, розташованій на самісінькій трасі на Київ, з обновленим і тому чомусь фальшивим фасадом костелу, з совковими обертонами в ресторанчику з видом на церкву Різдва Богородиці... Церква ця, між іншим, досить стара, датується ще 1772 р. (Так стверджує Вадим Войтик, я ж сама даних про храм знайти не змогла ніяких. В XVIII столітті сильно сумніваюся. Датувала б століттям пізніше). Дерев'яна. По-волинському блакитна, по-єпархіальному стандартна. Але місце вибране вдале: при дорозі на пагорбі над Тетеревом. Всім видно, навіть пихатим транзитникам.
Ну все начебто є: мальовничий Тетерів, медоносні луки, звучна назва, історія, яка тільки своєю задокументованою частиною сягає аж 1416 р. (а місто ж існувало і до того), старі ярмаркові традиції, навіть напівміфічний замок з гарматами і пищалями, який стояв на якомусь з високих кам'янистих берегів і від якого ще в кінці ХІХ ст. можна було побачити вали... Туристів тільки немає, бо вони летять в своїх автівках чи трясуться в автобусах до якихось більш прославлених пам'ятками місць.
От і маємо. Дива від Чуднева не чекайте. Колись, стверджує Вікіпедія, місто називалося Червоним Яблучком. Цей варіант теж має сильний казковий акцент. Якийсь начебто чи то князь, чи то боярин, побачивши містечко, так був вражений його мальовничістю, що сказав, що яке ж це яблучко, це повноцінне чудо. За іншою версією, колись жителі дивом-чудом відбили від міста багатотисячну татарську орду. Певно, орда слідувала повз Чуднів транзитом - з Києва на Старкон абощо.
Тут, в місцевому костелі (1760-ті, на місці дерев'яного попередника з XV ст., фундація волинських магнатів, князів Сангушко), навіть останній король Польщі, Станіслав Aвгуст Понятовський, і той транзитом був: поспішав в Канів на зустріч з Катериною ІІ, і було це 20 березня 1787 р. Після меси і обіду монарх залишив місцеквим бідним щедру пожертву. В 1789 р. францисканський монастир при костелі набув статусу конвенту. З 1800 р. при обителі діяла невелика сільськогосподарська школа, з 1832 р., після польського повстання, монастир закрили.
В радянський час від споруди залишилася лише одна стіна - так що практично все, що ми зараз бачимо, є новобудом. Костел має титул Знайдення Хреста - досить нечастий для наших широт.
В XVI ст. місто належало князям Острозьким, в наступному столітті - князям Сангушкам. Ще пізніше перейшло до Любомирських. В кінці XVIII ст. Чуднів купив вітебський каштелян та видатний політичний оратор Адам Лаврентій Ржевуський (Жевуський, 1760-1825). Або він сам, або його спадкоємець, син Генрік, зводять в Чуднові класицистичний двір, який не зберігся до нашого часу. Ця досить скромна одноповерхова споруда залишилася в історії винятково завдяки акварелі Наполеона Орди від 1874 р.
Більше дізнатися про місто можна тут.
