Ах яка еклектика тут панує! Ще вчора модний неоренесанс стикається з новомодним модерном. А фасад палацу, який виходить в парк, і взагалі зберіг свій первинний барочний вигляд.

Неділя завадила побачити інтер'єри садиби: студенттів Новочорторийського аграрного коледжу (вул. Мазепи, 10) не було, зайти всередину не вдалося. А там же збереглися давні сходи, прикрашені  відлитими каштановими листями та геральдичним драконом на початку маршу, великий вітраж (!) на теми античності художника Ф. Бялковського, вітражі в фрамугах дверей...

Ще чотиритомник стверджує, що від початкового інтер'єру зберігся кесонована стеля з ліпленим фризом з гірлянд у будуарі (який зараз об'єднали з залом), мармуровий камін кінця ХІХ ст. тонкої художньої роботи, вітражі.

На початку ХХ ст. за проектом архітектора А.В. Прахова біля палацу виростає церква-усипальня. Повірити в те, що церковний інтер'єр розписував великий художник М. Нестеров (його розписи відомі всім, хто бував у київському Володимирському соборі) - важко. Те, що я бачила, високомистецьким не назовеш:(.

З тильного боку споруди збереглися сходи в крипту. На куполі церкви росте невелика береза. Церква діюча.

Повний старих дерев парк обіцяє несподіваний "Ах!" - неподалік палацу раптом з'явиться оточений водою круглий острівець, колишня "видова гірка", до якого веде симпатичний опуклий місток. На жаль, альтанка на острівці не збереглася. В воді спокійно й поважно плавають качки. Їм немає діла до архітектури - вони тут живуть.

 І не вони одні. На території парку розташовано кілька приватних будинків. Як так вийшло - незрозуміло.

Ще варто відмітити справді гарні ворота з гарно витесаних плит сірого граніту та сторожку поруч в закопанському стилі.