Шукати манівцями садибу не доведеться - дорога сама виведе під стару браму, прикрашену теж старими, аде не аж настільки літерами "ПТУ 30". Нам сюди, парковою алеєю, де все ще помітний шлях, який долала до воріт карета (чи, скоріше, вже якийсь автомобільчик) Терещенків століття тому. Де насолоджувалися життям цукрозаводчики, тепер вчать літературу, англійський та бухгалтерську справу вихованці професійно-технічного училища. Ну, принаймні, споруда вижила, а не розібрана на будівельний мотлох селянами...
Палац вже видно від брами - тут зовсім близенько. Парк, звичайно, пам'ятає кращі часи, але це саме можна сказати й про 90 % інших старих українських парків.
Чотиритомники теж помиляються. На сторінці 156 другого тому "Памятников градостроительства и архитектуры УССР" бачимо фото гарненької споруди з баштою і підпис: "Усадьба в с. Турчиновка. Дворец. Общий вид". Не вір написаному, читач. Це НЕ палац. Це флігель - теж гарненький, теж чарівний, але не такий масштабний, як вибудована в 1899-1900 роках кам'яниця з башточками, ліпленням і маскаронами.