Карта
Координати: 48°24′06″ пн. ш. 27°53′41″ сх. д.
Біля 1,2 тис. мешканців
Це за Чубатою скелею і Одаями, котрі давно вже злилися з Могилевом. Це при дорозі на Ямпіль - і не зрозуміти, що там, за деревами, садиба, немає абсолютно жодного шансу. Така неоготична сторожка стоїть при трасі, що ніяк ти не повіриш фанерним щитам на ній про "Свердловину води "Бронничанка". За фанерою колись були вітражні вікна, за сторожкою - доглянутий парк з старими дубами. Зараз сторожити доводиться хіба обліплений знедоленими котами та собаками смітник. Немає вже тут ні Вітгенштейнів, ні дитячого санаторію "Гірський", що діяв тут з 1924 р. У моєму персональному всесвіті немає і головного туристичного магніту цього місця - альтанки з видом на Молдову і міст через Дністер. Бо ну не ризикнула я туди йти з юним самокатним гонщиком і хворими ногами. Побоялася за Гриця. Можливо, дарма. Буде за чим повернутися за кращої погоди. Хоча і тоді шукати рукотворну печеру Бабина Дюрка не піду.
І злітати там теж побоялася. Парк давно перетворився у хащі, коптеру б не було де розвернутися. Та й район прикордонний, навіщо дражнити прикордонників. А, ну і антени стільникового зв'язку. Дрони - вони дуууууже люблять антени, ага.
З самим колишній палацом фельдмаршала Петра Християновича Вітгенштейна... Ні, ну я його не зрозуміла. Подібних садиб мені ще не траплялося - а я бачила їх сотні. Та височенна башта видалася якоюсь надмірною недоречністю. Єдине виправдання такій висоті - краєвиди за Дністром (за своїми знаменитими виноградниками у Кам'янці слідкували?) та небо над головою. Маєток і так на вершечку 170-метрової кручі стоїть, а ще й така висока вежа - все до зір ближче.
Вже дома, в старій жовтенькій книжечці Дмитра Малакова, знайшлося пояснення всьому. Як і подумалося, фельдмаршал-добряк цю махіну ніколи в очі не бачив - бо мешкав на старість у хмільній своїй Кам'янці. Палац збудував хтось з його нащадків. За легендою, побачив у дністровському каньйоні парафраз Рейну (бо дійсно дуже схоже візуально) і захотів тут, на горі, рррромантичну лицарську руїну з баштою-донжоном - такий собі подільський Марксбург. Навіть не для того. щоб тут жити - а просто для краси: висока башта і стилізована "руїна" біля її підніжжя. Це вже потім руїну перебудували у житловий будинок, а башту лишили - заради видів, які відкривалися з її верхнього ярусу.
Коли цей німецький парафраз будували, не зовсім зрозуміло. Бронниця є на акварелях відомого мандрівника Наполеона Орди (1870-ті). Башта впізнається відразу - навіть без галереї і антени на даху :о). А от будинок біля її підніжжя геть інший - і орієнтований за сторонами світу зовсім не так. як споруда, котра є зараз. Зараз до Дністра ближче власне "палац", а на акварелях - башта. І сторожки ще нема; і вхід до парку не там, де зараз. У І томі "Словника географічного королівства Польського "(1880, Варшава) згадано "гарний палац". Гарний? Оцей ось - і гарний? Пффф. Швидше за все, будинок біля башти звели вже в радянський час - звідси його незрозумілі пропорції і по-сучасному великі вікна. Хай це і найновіша частина споруди, та стан у неї найгірший: в тій частині корпусу, що ближче до сторожки, вже впав фрагмент даху.
Веранда з протилежного боку виглядає на стару чи принаймні давню, але теж якусь надмірну, завелику навіть для дуже численної родини. Отже, вже для потреб санаторію зведена у ранньо-радянський час. Все інше мінус сторожка - теж радянського часу споруди.
Мав би, мав би тут в давньослов'янські часи бути якийсь дитинець. Місце ж таке - ідеально оборонятися від хто б там до Дністра не сунув. Звідси й Бронниця-оборонниця. Але ж перша письмова згадка - аж за 1388 рік, пізно вже для ровів з дерев'яними паланками. А чи був тут пізніше кам'яний замок, не знаю.
Ландшафтний парк - був і є. Ще з першої третини ХІХ ст. Має навіть якийсь охоронний статус, але ніхто його не охороняє і за ним не доглядає. Впорядкувати цю гору над рікою взявся немолодий вже на той час учасник війни з Наполеоном, командуючий Єлисаветградським гусарським полком Петро Вітгенштейн (1769-1843). Парк славився своїми чорними соснами та дубами. Зараз славиться хащами і смітниками, що переповнені пляшками.
Всі споруди на території колись дуже престижного дитячого санаторію "Гірський" а.к.а. колишнього панського маєтку стоять зачиненими на ключ. Через вікна видно небагато, але занепад все ж видно.
Ну добре, санаторію гаплик, але чому занепав навіть бювет у сторожці? Тут же дійсно є родовище лікувальної хлоридно-натрієвої мінералки. Такі ж речі серед народу популярні - і потенційно навіть могли б приносити дохід. Незрозуміло.
В 3 км від Бронниці, у лісі, збереглися скіфське (VI-IV ст. до н.е.) та слов'янське (початок нашої ери) городища, обнесені земляними валами.
