English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Скала-Подільська
21 квітня 2002. Замок з боку Збруча. Блека ан фас.
21 квітня 2002. Замок з боку Збруча. Блека ан фас.

Карта

 

Див. також мої статті про Скалу в журналі "Карпати" та в журналі "Аптека Галицька"

Фільм про безпорадність влади врятувати замки Тернопільщини (і Скалу теж)

 

Мальовниче містечко в Борщівському районі Тернопільської області, в 40 км. від Кам‘янця. З двох боків воно оточене величезними кар‘єрами, але не цей індустріальний пейзаж кличе сюди туристів.
Раніше називалося Скала, або Скала над Збручем. Відоме з І половини ХІУ ст. Вже тоді тут був оборонний дерев‘яно-земляний замок, дуже понищений татарами. Князі Коріатовичі, які правили Поділлям з 1331 р., відбудували замок в 60-70-х рр. ХІУ ст. У 1395 р. Вітольд Великий, князь литовський, відібрав у Федора Коріатовича ряд міст, в тому числі і Скалу. Після його смерті місто належало польському королівству, а замок у 1515 р. король віддав у прижиттєву власність Кам‘янецькому старості Станіславу Лянцкоронському. В той час частими були напади татар на подільські землі. У 1516 р., після одного з таких нападів, місто і замок були спалені дощенту. За кілька років почалися ремонт та перебудова фортеці. Швидкий розвиток артилерії зумовив зведення мурованого замку бастіонного типу. Роботи проводились з допомогою та за рахунок міщан, яких для цього на 2 роки звільнили від міського податку. Відбудований замок зміцнили мурами. Тут розмістився військовий загін. Замок був охоронцем і символом міста, навіть на міській печатці з 1531 р. є його зображення.
У першій половині 16 ст. татари кілька разів руйнували замок. Великої шкоди завдав і напад волохів у 1538., після якого замок був цілком знищений. Та вже в середині 16 ст. його знов відбудували. Дитинець розширили до напільної сторони. Замок був захищений скелями та рікою з трьох боків і лише з півдня був доступним. Але з цієї сторони був викопаний глибокий рів, зведені кам“яні стіни і округла порохова вежа (на фото можете її побачити). З південної сторони знаходилась в”їздна брама, дістатись до якої можна було лише по підйомному мосту, який при потребі спускався на грубих ланцюгах.
В 1620 р. турки напали на Скалу, спалили більшість будинків, пошкодили замок. А в 1648 козацько-селянські війська взяли твердиню і вигнали звідти польський гарнізон.
Особливих руйнувань замок зазнав в 1657 р., коли ним володів трансільванський князь Д‘єрдь ІІ Ракоці (вам теж в голову одразу лізе Паланіковський Тайлер Дьорден? Ні? Хм. То ви просто не читала Паланіка. Чи Паланюка?:) ). Люстрація 1665 р. повідомляє, що “замок, вимурований на скалі і обведений навколо муром, прийшов в цілковите запустіння”. Після захоплення 1672 р. турками Поділля замок вже не відбудовувався.
В середині 18 ст. староста Скали Адам Тарло проводить ремонт оборонних мурів та вежі. В середині фортеці реставровано пишний палац з великими підвалами. Але у літописі за 1765 р. є згадка, що “...через кілька років після закінчення реставрації палац спалено вогнем блискавки і зараз він стоїть пустий, а особливо знищено бічні прибудови”.
Зараз над Збручем збереглись башта, оборонні стіни, що сходяться на краю виступу під гострим кутом (тут, мабуть, теж була башта), чотириярусна порохова вежа (у основи вона прямокутна, а на висоті першого ярусу зовнішня її частина заокруглюється), а також рештки палацу з чудовим кам‘яним орнаментом навколо вікон та дверей.

Костел в Скалі. 11 січня 2006р.
Костел в Скалі. 11 січня 2006р.

 Місцеві жителі залюбки розбирають залишки замку собі на огорожі. Один найвигадливіший навіть збудував чудовний басейн для гусей і обклав його камінням з замку. Саме на цей басейн будуть змушені дивитись наші діти, якщо місцеві зодчі не вгамуються. Внутрішня територія замку поросла травою. Поверхня горбкувата - це сліди австрійських окопів з І світової. А ось біля західної та північної стін можна побачити глибокі ями - це вже сучасні “золотошукачі” довершують руйнацію замку
Житель Скали Олесь Степовий 1930 р. писав, що з порохової вежі були, за переказами, підземні ходи на всі боки. Крім того, стверджує, що польський письменник Крашевський в повісті “Болєщице” згадує про місцевий замок в подіях ХІІ ст.

На увагу туристів заслуговує в Скалі-Подільській і костел, збудований 1719 р. Цей храм Г. Логвин назвав “останнім відлунням готики на Україні” - гарно сказано. Зараз костел відновлює свою роботу, його відремонтували, навколо спорудили високу кам'яну огорожу з невеликими башточками. Старі керамічні плитки, виготовлені в Коломиї років сто тому, які вкривали дах святині, скинули.  Так вони довгий час і валялися купами поблизу костелу. Якійсь час навіть працював годинник на дзвіниці. Між костелом та замком, на пагорбі - велика церква. Мама моя колись розповідала, що на якійсь екскурсії її побудову було присвячено 300-річчю воцарювання династії Романових, але що мали московські царі до західно-українського, то польського, то австріяцького містечка - незрозуміло. Маячня радянських екскурсоводів.

Нижче церкви – криничка, за переказами, одна з найстаріших на Поділлі. Місцеві жителі називають її “Королівкою”. Ця криниця лежала на “чорному шляху” - з Львова до Кам'янця, яким гнали татари полонених в ясир. Є легенда, що цим шляхом проходив князь Данило зі свитою – платити гарач хану, і тут його захопила зима. Слуги князя викопали криницю, з якої і брали воду. Саме тому її і називають “Королівською”, “Королівкою”.

Богдан все ще замахується на Захід булавою, а Скала за його спиною тихо помирає.
Pomnik Bohdanu Hmielnickomu w Skalie

В Скалі-Подільський також є парк, пам‘ятка природи республіканського значення, дуже зараз запущений. На його території містяться корпуси лікарні. Один з них – стилізований під середньовічний замок – гарний зразок сецесії. Справжнє диво природи - 500-літня гігантська липа, є в містечку також дуб - її ровесник. Пам‘ятка природи - липова алея вздовж дороги на Борщів. Вік дерев - 200 років.
Олесь Степовий писав також про липу, під якою Михайло Грушевський освідчився своїй першій жінці Марії з Вояківських. Шлюб їх відбувся в Скалі в травні 1896 р. Дехто стверджує, що це не більше, ніж легенда.
Є в містечку також руїни нео-готицького костелу (недалеко від пам‘ятника - зенітки). Якщо пройти тією дорогою трохи далі, потрапите на старе затишне та запущене кладовище з капличкою в стилі ампір.

Богдан Хмельницький все ще замахується зеленою булавою кудись в бік Польщі. В лівій руці - сумнозвісна Переяславська угода. Rockabovezbrucz, що жив в Скалі в дитинстві, розказував, що угоду неодноразово відламували. Намагались змінити таким чином історію? Чи просто - насолити "нерозумному сину" Богдану (с) Т.Шевченко)? Населення тут свідоме, це факт.
До речі, в Скалі є готель. "Веста". Це поза межею добра і зла. Уявіть Гауді, який зовсім з‘їхав з катушок, але казково розбагатів та має невеличку ділянку землі площею 25 на 25 метрів. На цьому клаптику пагорба я нарахувала: одного орла, одного оленя, 6 оголених наяд - або дріад, яка в біса різниця? - одного Нептуна, чотири леви, з кілька тисяч гіпсових кульок та ваз, величезні кількості кругляшів, з десяток альтанок, лавиць, фонтанів та інших малих архітектурних форм. Добив мене багато прикрашений місток над стічною канавою. Вікон в готелі маса, всі різних форм - так, неначе дивишся на них через скло або воду. До стелі в готелі (гм, маленький віршик) рукою дістати можна, зате люстра висить вагою з тонну - і з мільоном кришталевих буруньок. А може відсутність смаку і є смак? А дорога до готелю, дорога... Біля пошти та кіоска з напоями потрібно звернути вниз. Побережіть машину, йдіть туди пішки. Це недалеко.

Містечко, здається, доживає свої останні дні. Вся австрійська забудова центральної частини Скали або розвалюється, або приростає сараями та верандами. Майже половина кам'яниць стоять пустими, блимають покинутими вікнами. Меморіальні дошки сперечаються на ідеологічному грунті: на одній вшановують пам'ять страченого більшовиками в 1945 році Дмитра "Сірка" Павлюка",  на другій віншують заступника голови галицького ревкому Барана М.П.

Ялинка поблизу школи на новий 2006 рік була прикрашена півторалітровими пластиковими пляшками та пустими коробками від цукерок. Гімн бідності.  
Заклади харчування в помираючому містечку є, в них навіть є меню, а в меню "Пільмені". На невибагливий смак та дуже пустий шлунок зійде. :о)

 

Ще фото Скали - тут.



Гравюра 1898 р.
Гравюра 1898 р.
Старе фото замку
Старе фото замку
Від палацу не лишилося нічого. А гробівець розвалюється на цвинтарі
Kiedys w Skalie bylo tak
Блека на руїнах замку
Блека на руїнах замку
Порохова вежа. 8 травня 2005р.
Порохова вежа.
Фрагмент декору палацу
Фрагмент декору палацу
В костелі.
W kosciole w Skale Podolskiej
Замок в Скалі
Замок в Скалі
Вілла в старому парку. Зараз тут лікарня.
Skala na Zbrucze
Це називається толерантністю
Kosciol i cerkiew w Skalie
Колишнє урядове приміщення?
Stara kamienica w Skalie
Руїни костела біля цвинтаря.
Ruiny kosciola w Skalie
Старий цвинтар в Скалі
Stary cmentarz w Skalie na Zbrucze
Cимволічно
Co za symbol!

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник