English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Мельниця-Подільська
Загальний вигляд Мельниці-Подільської колись. Добре видно церкву (яка існує до наших днів) та палац, від котрого лишились тільки господарські приміщення. З книги Юзефа Холодецького "Rewizja w Kudryńcach w r. 1834 w świetle aktów procesu karnego przeciw pułkownikowi Józefowi Zaliwskiemu i wspólnikom" (1910) на Polona.pl.
Загальний вигляд Мельниці-Подільської колись. З книги "Rewizja w Kudryńcach w r. 1834 w świetle aktów procesu karnego przeciw pułkownikowi Józefowi Zaliwskiemu i wspólnikom" на Polona.pl.
Палац графів Дунін-Борковських у Мельниці над Дністром. Фото до 1914 р. В правому кутку видно старий палац, перетворений на флігель.
Палац графів Борковських у Мельниці над Дністром. Фото до 1914 р.
Від маєтку Борковських в Мельниці збереглися рештки парку і господарських приміщень. Зараз тут психо-неврологічний відділ лікарні. 5 квітня 2010 р.
Від маєтку Борковських в Мельниці збереглися рештки парку і господарських приміщень.

 Карта

 Координати: 48°36′22″ пн. ш.26°10′55″ сх. д.

 

Ті, хто подорожують надзвичайно багатою на пам'ятки старовини Борщівщиною, дуже нечасто заглядають в Мельницю-Подільську. Далеко, та й пам'яток особливо видатних немає... В принципі, вирішувати вам, але якщо раптом дорога приведе вас в Мельницю-Подільську, знайте, що не дарма це містечко ще кілька десятиліть тому було райцентром.

Хоча що я - міський, саме урбаністичний характер Мельниці відчувається відразу. Навіть не дивлячись на те, що населення Мельниці зменшується, зіщулюється шагреневою шкірою рок від року: 5 тисяч, 4 тисячі, зараз от лишилося близько 3 800 жителів. Приростає Мельниця-Подільська хіба хуторами (Борисівка, Гай, Левада, Оленівка) та приміським селом Зеленим. Тому, як і в сестрі по долі Скалі-Подільській, тут компактний, ще пам'ятаючий австро-угорські часи центр - і розлапистий, масивний приватний сектор. Хутори перетворюють чітку, підпорядковану шляхам (битому на Борщів і водному - Дністру) колишню форму міста з рівненького серпа на незрозумілу каракатицю. Хуторам незрозумілий весь цей геометричний поділ на міські квартали і витягування улиць у струнку. Вони звикли зміїтися так, як рельєфу заманеться. Ось звідки в катастрофічної неповаги до правил і законів в Україні ноги ростуть.

 

У дитинстві я часто тут бувала з мамою, але ті візити зтерлися з пам'яті. Останніми роками я час від часу буваю тут - переважно проїздом. Правда, в квітні 1999-го, 2004-го і 2010 рр. я таки присвятила Мельниці-Подільській кілька годин часу.

 

З історії Мельниці над Дністром

2004 р. Колишній костел без вежі і життя
Мельниця-Подільська, костел
Костел у Мельниці-Подільській колись мав вежу

Cухо і коротко - про історію поселення.

Перша письмова згадка - сама заплутана позиція в випадку Мельниці. Скільки джерел, стільки й думок. Одні історики кажуть, начебто 1493 р. Інші переконують, що в 1362 році поселення вже належало литовським князям Коріатовичам - як і все Поділля. Сайт "Українська геральдика" називає іншу цифру: 1747р., що вкрай сумнівно (це дата народження Мельниці в статусі міста, але аж ніяк не Мельниці самої). Місцеві історики виражаються туманно: мовляв, Мельниця відома ще з князівських часів. (Якщо що, то в Монако й дотпер князі правлять, так що подекуди все ще тривають оті "князівські часи", угу).

Поселення часто плюндрували татари (1615, 1672 р. - тоді, ймовірно, в ансамблі з турками). Був якийсь замочок над Дністром, від нього нічого не збереглося. В 1744 р. в Мельницю з Карпат завітав Олекса Довбуш з товаришами - щоб розгромити місцевий маєток Лянцкоронських.

 

У 1747р. (за іншими даними. в 1767 р.) Мельниці надане магдебурзьке право з правом проведення торгів раз на два тижні. Поселення Мельниця спочатку в XVII ст. (тоді воно було власністю магнатів Лянцкоронських) перетворилося в Мельницю-над-Дністром, а вже в 1940 р. стало Мельницею-Подільською. Останнім власником Мельниці, аж до вересня 1939 р., був Юліуш Маріан Дунін-Борковський (Juliusz Marian Dunin-Borkowski, 1875-1950). Скоріше за все, на ньому "мельницька" гілка графів Дунін-Борковських і згасла: в нього з дружиною Марією Скршинською не було дітей.

 

Якщо очікуєте побачити тут дон-кіхотовські вітряки, будете трохи розчаровані: немає в Мельниці таких млинів! Назву пов'язують з існуванням у давнину на швидкоплинних прибережних мілководдях Дністра численних вітряних мельничок-плотів, на яких жителі по ближніх сіл мололи зерно. Як виглядали ці плавучі міні-підприємства, можна побачити на старих фотографіях трохи нижче. Розумна штука: для виробництва муки хтось використовував енергію вітру, хтось - води, що падає з колеса млина, а в Мельниці використовували могутню річку. От де справді невичерпне джерело енергії. Місце, де ці млини стояли, відпочиваючи від праці, дотепер називають Млинівкою. (І справді, чому не Млинівка-Подільська?:о)) Мимоволі віриш у версію відомого польського мандрівника і краєзнавця Гжегожа Раковського, котрий виводить назву поселення від високих - до 120 м! - крейдових круч над Дністром. Мовляв, тому й Мельниця, що тут крейда, російською "мел").

До наших днів збереглося кілька пам'ятних хрестів козацьких часів на місці, де колись стояв оборонний замок (т.з. «Замчище») – в 1648 р., в часи Лянцкоронських, на Мельницю напали загони Максима Кривоноса. Лянцкоронським такий візит, напевно, не сподобався. Вони ще просто не знали, що буде після візиту Довбуша...

Офіційно Мельниця зараз не місто, а селище міського типу. В центрі, за спиною Шевченка і задвірками традиційного для області супермаркета "ТеКо" (Тернопільська Кооперація, напевно), знаходиться оригінальна мурована Михайлівська церква (1772, за іншими даними 1722 р., розширена у 1913 р., відновлена у 1928 р.). Основний об'єм храму - приземкувата ротонда під зплющеним, вкритим аж надто лискучою бляхою куполом. Зовні не надто вражає, а от в інтер'єрі купол розкривається настільки монументально і велично, що дуже шкодуєш, що не збереглися оригінальні розписи стін: старий стінопис в таких декораціях вражав би по-справжньому.

Поруч з Михайлівською церквою - мурована дзвіниця. На церковному подвір'ї маса якихось споруд, капличок, кілька фігур тощо.

 

Скромний монумент на честь Адама Міцкевича, скромний, позбавлений вежі костел св. Генрика (1861 р., а вежа була, переконують старі листівки),  скромні кам'яниці початку ХХ ст. – от і всі пам’ятки селища, яке колись було містом. В 2004 році до костелу в маленькому парку, напроти колишньої народної школи, можна було ще підійти, зараз вже зась: хвіртка зачинена, хіба через паркан скакати. Не буду, краще придивлюся до хвіртки: стара, он, вензель з цифрами "!930".

В ХІХ ст. наступні власники містечка, графи Дунін-Борковські, спорудили тут ошатний неоготичний палац і розбили навколо нього парк. Залишки того парку з старими ясенами і білими тополями можна побачити в селищі і зараз (він починається відразу за церквою), а от палац було зруйновано. Палац - так, годі шукати, але от господарське приміщення маєтку або гостьовий флігель все ще стоїть за парком. Правда, зараз він огороджений: не так від візитерів зовні, як від мешканців зсередини. Тут, в споруді, що ще хизується малесенькими нео-готичними псевдо-башточками в кутах, розташований психо-неврологічний відділ селищної лікарні.


Як і в інших подільських містечках, тут проживала колись велика єврейська громада. Мусила б бути синагога - і вона таки є: це цікава споруда з декоративними стовбчиками на даху та круглим вікном над головним входом. 

В куті Мазурівка зберігся давній єврейський цвинтар. 

Старі путівники згадують щось про готель Айзенберга та ресторан Юречкової у місті початку століття. Але то було давно.

А зараз провiнцiйний спокiй Мельницi розштурхують хiба вряди-годи дельтапланеристи, якi з початку двохтисячних облюбували днiстровськi кручi для польотiв.

З історії палацу Дунін-Борковських в Мельниці

Таки була тут неоготика!

Коли мова заходить про старі панські маєтки на теренах колишлніх польських "Кресів", без монументального багатотомника "Дії резиденцій..." Романа Афтаназі не обійтися.

 

Як тільки на зламі XVIII-ХІХ століть Мельниця над Дністром перейшла з власності Лянцкоронських до Дунін-Борковських (чи Дуніних-Борковських, як правильно?), тут було зведено невеликий, але досить цікавий класицистичний двір - сталося це в часи Єжи Якубом Дунін-Борковським (Jerzy Jakub Dunin-Borkowski, 1764-1813). Споруда була переважно одноповерховою, підвищенгою в центрі на один поверх і прикрашеною чотирьохколонним портиком перед головним входом. З боку саду були облаштовані два невеликих бічних крила, теж з портиками і колонами. Всі фасади будівлі були побілені в темно-жовтий колір, а весь декор - гзимс, сандрики, колони - був білим. Дахи були гонтовими. Про інтер'єри того палацу свідчень не збереглося.

Так як з плином часу класицистичний двір виявився для графів затісним, в другій половині ХІХ ст. тодішній власник Мельниці Мечислав Ігнацій Дунін-Борковський, зберігаючи старий палац в якості флігелю, будує новий і великий еклектичний палац, в якому всеж таки царювала нео-готика. Парадний вхід увінчував картуш з гербом графів, "Лебідь", прикрашеним короною. Зал і їдальня були декоровані дубовими плафонами. Салони і інші репрезентаційні приміщення були виконані в дусі нео-готики. Тут було трохи стильних меблів, родинних портретів, колекція кунтушів (поясів в сенсі), бібліотека і архів. Все це було знищено в Першу світову. коли через Мельницю пройшов фронт. А далі Р.Афтаназі пише: "Зруйнований палац після 1920 р. вже не був повністю відбудований".

Тобто він був відбудований не повністю? Але був? Взнати б докладно...

Костел св. Генрика, до речі, теж був зведений на кошти М.І.Дунін-Борковського. Родова усипальня Дунін-Борковських начебто збереглась на старому католицькому цвинтарі.

 

Моя думка така: виходячи з дати "1871" над входом до сучасного психо-неврологічного нео-готичного відділу, можна припустити, що саме в ті часи й зводився новий палац Дунін-Борковських.

Мельниця-на-Дністрі: млин на Дністрі

Ось такими були пливучі млини на Дністрі, які дали назву Мельниці-Подільській. Фото 1930-х років з туристичного буклету "Podole".
Ось такими були пливучі млини на Дністрі, які дали назву Мельниці-Подільській. Фото 1930-х років з туристичного буклету "Podole".


Старі поштівки з видами міста.
Стара Мельниця над Дністром
Стара Мельниця-Подільська, Мельница-Подольская
Melnytsia-Podilska  is an urban-type settlement in the Borshchiv Raion
Не вір написаному: це не Озеряни, а Мельниця
Михайлівська церква
Михайлівська церква
Михайлівська церква. Інтер'єр.
Михайлівська церква. Інтер'єр.
Михайлівська церква. Інтер'єр.
Колишня народна школа
Мельниця. Колишня народна школа
Костел і брама з 1930 р.
Костел в Мельниці-Подільській, квітень-2010
Квітень-2010. Мельниця. брама з 1930 р.
Крихти Австро-Угорщини
Крихти Австро-Угорщини
Палац Дунін-Борковських колись.
Мельниця. Палац Дунін-Борковських колись. Мельниця-Подільська
Palac w Mielnice nad Dniestrem
Старі дерева в парку
Старі дерева в парку
Мельниця в 1907 р.
mielnica-Podolska
Пам'ятник Шевченку
Пам'ятник Шевченку в Мельниці-Подільській
Ймовірно, теж стара будівля
ймовірно, теж стара будівля
З архіву NAC
Млин на Дністрі

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник