English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Вовківці
Вовківці. Церква і сповідальня.

Обіцяна каталогами і путівниками церква в Вовківцях є. Але з дерева - лише польовий конфессіонал велетенських розмірів.




Ось така.


Карта

 

Путівники помиляються. Це аксіома. Люди помиляються теж.

 

...В неділю вранці в Гермаківці траса була пустою. Зовсім. В напрямку Борщова не їхав ніхто. В зворотньому, правда, теж. Поруч на зупинці стояв інтелігентного виду чоловік середніх років. Він з відчаєм у голосі сказав, що автобуси сьогодні не ходять, але о третій годині буде електричка на Борщів. Стояв полудень.

Я хмикнула і пішла собі селом. "Ви що, пішки туди підете?!?", - крикнув він мені. Та, підбере хтось - не пам'ятаю, я це сказала чи подумала?

З-за колії донеслись труби й барабан. Селом йшло весілля. Дітлахи вибігали з дворів поглянути на наречених, я підбирала сливи й яблука й ішла далі. За сто метрів від останньої хати біля мене зупинилась машина. На задньому сидінні посміхався мужчина з зупинки. "Це я вмовив їх зупинитись". Ок.

Церква в Вовківцях ніколи не була дерев'яною.

Потім з'ясувалося, що чоловік - борщівський краєзнавець. Коли я сказала, що хочу поглянути на дерев'яну церкву в Вовківцях, він сказав: "Є така. Йдіть через все село, там кілометри з чотири буде, нікуди не звертайте - і побачите". Сам він і був, і бачив.

Корисна інформація.

 

Про дерев'яну церкву з XVIII ст., схожу на свою сусідку з Сапогова, я дізналася з кількох джерел. В талмуді "Земля Тернопільська" було фото - раз, в борщівській пресі колись читала статейку про якусь стару церкву у Вовківцях - два, але найсоліднішим джерелдом я вважала польський путівник Гжегожа Ронковського. Пан знає про наші землі все, він не може помилитися. А те, що в каталозі В. Слободяна Вовківці не значились - так і що? Каталог часом пропускає цікаві дерев'яні церкви, як от в Славній чи Пліснянах, а часом навпаки - обіцяє старовинну пам'ятку з дерева там, де її близько не має й ще питання, чи вона там була взагалі колись.

В Ронковського було так:

"В ярі Циганки (річки) на південний схід від Борщова лежать Вовківці, де знаходиться цікава дерев'яна церква св. Миколая з 1780 р., нещодавно старанно відновлена. Тридільна будівля складається з бабинця, нави і презбітеріуму та добудованого пізніше подовженного передсіння. Кожна з головних частин накрита окремим верхом на восьмибічному барабані. Навколо стін біжить досить вузьке опасання. Дахи і стіни вище опасання вкриті гонтом".

Далі в путівнику починався розлогий опис Сапогова, але й цих кількох речень мені вистачило для бажання потрапити в Вовківці будь-що.

 

8 серпня 2009 р. я пройшла кілька км до самих Вовківців. Я довго йшла чималими Вовківцями (1300 жителів, багато молоді, кілька весіль в цей вік-енд) - і таки так, церква на самому краєчку села, краєзнавець не помилився. Церква є, вона мурована, і як мене запевнив консиліум старожилів, завжди була мурована. XVIII століттям її тут не датують, кажуть, начебто з ХІХ-ого. Храм завжди був мурованим, правда, його досить сильно перебудували в ХХ столітті, тоді він був в жахливому стані, сильно протікав дах - ну, таке, розбирати стіни, щоб знайти там замуроване дерево таки не варто. Молоденький священик з неймовірними зеленими очима на моє питання, де він дів дерев'яну церкву, розгубився і сказав, що тут він лише кілька місяців, тому не в курсі, може, її його попередник десь дів.

Мені довелося обмежитись тим, що є. А був цікавий польовий вівтар позаду храму, а ще далі стояв дерев'яний, велетенський, дивний конфессіонал, об'єднаний з амвоном. Сповідальня і казальня, два в одному, рекламщики б зраділи. Міні-церква, переносна святиня, в цьому щось є - тим більш вигляд у споруди дивний, непевний, неначе у людини, що йде в слизьких капцях по накатаному дітлахами льоду. Центр тяжіння змістився неначе, все так... дивно, ага.

І польовий вівтар. і виносний конфесіонал потрібні для відпустових днів: одна з ікон в Вовківцях вважається "чудотворною", тому на Миколая сюди збирається чималий натовп. Ще, як мені місцеві розказували, в вересні якийсь відпуст є, але в яке саме свято - забула.

Так як церква з своїми дивними польовими подружками - на горбку, до неї ведуть сходи. Біля сходів - джерело, прикрашене відразу трьома ширпотребними скульптурками і пластиковими квітами. В низині, на іншому березі Циганки - скромна споруда давньої школи. Більше, як мене запевнили, в селі нічого старого немає.

 

От і мучаюся: звідки "Земля Тернопільська", Г. Ронковский, борщівський краєзнавець і вікіпедія взяли ДЕРЕВ'ЯНУ церкву? Хто почав перший? Як поширювалась ця дезинформація?

Незрозуміло...

 

А так про Вовківці маю ще сказати от що: тут є меморіальна дошка актору і режисеру Д.Жолобанюку, звідси родом польський художник П.Доманський, композитор Я. Злонкевич, американський актор і режисер В.Довганюк, та громадський діяч Угорщини Я.Гук. А з дерева тут ще й зупинка на трасі. Стара-стара.

 




Вовківці. Зупинка.

Ну хоч зупинка з дерева. Раритет.


Стара школа в Вовківцях.

Стара школа


Дивна споруда з дерева.

Дивна споруда з дерева.


Вовківці. Пропаганда.
Вовківці. Пропаганда.

Тут багато совкової пропаганди.


Іконостас церкви в Вовківцях.

Іконостас церкви в Вовківцях.


Іконостас польового вівтаря.

Іконостас польового вівтаря.


Wolkowce

В центрі села.


Статуя біля джерела в Вовківцях.

Статуя біля джерела.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник