English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Чортків: про все
Середмістя Чорткова з костелом св. Станіслава у центрі. Політ квадрокоптером над містом. 16 серпня 2015 р.

Середмістя Чорткова з костелом св. Станіслава у центрі. Політ квадрокоптером над містом. 16 серпня 2015 р.


Костел св. Станіслава в Чорткові. טשארטקאוו Czortków Chortkiv Ciortkiv Tchortkiv

Костел св. Станіслава в Чорткові. 29 березня 2011 р.


В Чорткові добре те, що він старовинний і поруч. Лютий-2008. טשארטקאוו Czortków Chortkiv Ciortkiv

В Чорткові добре те, що він старовинний і поруч. Лютий-2008.



 Повна Чортківня!

Моя стаття для журналу "Карпати" (2008 р.).

Координати: 49°00′27″ пн. ш.25°47′26″ сх. д. 

Тернопільщина — супер-цікавий край. І друге за величиною місто області, Чортків (27 т.ж.), тому є гарним підтвердженням. 


 Як все починалося

Міст через Серет в Чорткові Тернопільської області

Видно місток через Серет

Коли Земля була зовсім юна і не знала не те що мобілок, а й людей, боги займалися географією. Прикладною: упорядковували ліси й поля, направляли ріки в русла, наповнювали озера водою. Через конфлікт інтересів (а злі язики подейкують, що через банальну заздрість) посварився тоді Чорт з Богом. Що деміург не зробить — нечистий напартачить, шкоду якусь втне. А якраз час запускати воду в річку Серет. Чортяка перегородив русло камяними насипами. Так як займався лише географією, фізику встиг підзабути: сила води розірвала перепони. Не здався нечистий, знову перегородив Серет, на цей раз земляним валом, ще й каміння додав, щоб надійніше. Вдоволений справою розлігся на березі, запалив файку і регоче, потішається. Тут на допомогу прийшли водяні змії, прорили нори, через які прорвалася вода. І втретє Чорт спробував перегородити русло камінням, і втретє вода виявилася сильнішою, закрутила диявола у водоверті, накрила товстим шаром намулу, поховала на дні. Вибратися чортяка вже не зміг. А пізніше на зелені береги прийшли люди, оселилися в спокійній улоговині і назвали її Чортовою долиною. А місто, що зявилося тут ще пізніше, отримало назву Чортків.

Навіть виплутавшись з легенд, все одно натрапимо на плутанину: чи то місто відразу називалося Чортковиці — і вже від нього взяв собі прізвище «Чартковський» один з власників поселення, чи то якраз власник, пан Єжи, поселення назвав на честь свого прізвища. Чорт його знає, як то все було... На карті польського короля Казимира Великого місто позначене саме як Чортковиці, а офіційний дозвіл перейменувати місто в Чортків дав наступний король, Сигизмунд ІІІ.

 

...Теперішнього (станом на 2008 рік, увага!) голову Чортківської райради зовуть Роман Чортківський, а міським краєзнавчим музеєм заправляє Ярослав Чорпіта. Містика!

Перша письмова згадка про Чортків пов’язана з наданням йому Магдебурзького права в 1522 р. Здається, тодішні мешканці міста були менш забобонними, аніж нинішні: теперішня місцева греко-католицька єпархія скромно називається Бучацькою. Хоча до Бучача добрих 30 кілометрів, та там назва... гм... милозвучніша. 


 Чортів боятися — в Чортків не їздити

Чортків - місто культурне

Чортків - місто культурне

Місто вперто тримається своєї пекельної назви, хоча спроб перейменувати його було чимало. Спочатку в 1930-х роках польська влада задумала зробити тут шикарний курорт, не гірший за супер-популярні тоді Заліщики. Під таку справу вирішили назвати місто Дябелкувdiabel» польською чорт, українізована форма назви - Дябелків), та грянув 1939 рік. Не встигли. В радянські часи — нова спроба. Сталіну на 70-річчя хтось задумав зробити дивний подарунок, перейменувавши місто в банальне «Жовтневе». І знову не вийшло!

Нарешті, третя спроба «змінити прізвище» прокотилася Чортковим в 1999 році. Тоді місцеві бабусі вирішили грати від супротивного і почали збір підписів під вимогою назвати Чортків Богородичним. Міська влада відмахнулася звиклими бюджетними дірками: де гроші на нові вуличні таблички візьмемо? Місто залишилося при своїй назві. І правильно.

 

Якщо не рахувати назви і букету з пам’яток архітектури, Чортків майже не відрізняється від інших міст Західної України. Місцева преса, як і в розпал перебудови, лякає читачів: «Як стало відомо з офіційних джерел, у нашому містечку зафіксовано дві групи по 15 осіб неформалів, які називають себе "скінгеди". У дане товариство входять як хлопці, так і дівчата. Їх вирізняють довге волосся, чорний одяг, слухають вони важкий метал, хардрок і розпивають алкогольні напої», на що місцеві неформали пишуть у відповідь гнівні листи і просять не розчісувати всіх під один гребінць. В парку часом проводять пейнтбольні бої, а на день міста приїжджають зірки української естради. По неділях чи не кожен житель відправляється до церкви чи костелу.

 

До речі, якщо вже мова про храми. В Чортківському районі є ще один населений пункт з похмурою назвою: село Чорний Ліс, воно ж Переходи. Там костел відкрили у металевій цистерні для води. Прибудували до бака симпатичний ґаночок — і моляться всередині. Дещо апокаліптична картина, але місцевий ксьондз впевнений: не важливо, звідки молитися, важкливо як.  


 Український Пентагон

(Маленьке пояснення: Пентагоном я обізвала чортківський замок десь так році в 2001-2002. Дивно, але прижилося, блукає з путівника в путівник, телевізійники виразом не гребують. Мене це дивує трішки). 

 

Chortkiv castle. Замок в Чорткове. Фортеця в Чорткові. ruiny zamku czortkowskiego

Таким замок можна побачити лише коли на деревахї немає листя.


В Чорткові є замок Гольських (1610), а отже, є й туристи — це факти взаємопов’язані. Хоча більшість візитерів залишаються дещо розчарованими знайомством з місцевою твердинею. З замками як буває — якщо місто розташоване посеред приємно-хвилястого рельєфу, замок мусить підніматися на вершині локального евересту. Це просте правило спрацьовує скрізь, крім Чорткова. Тут замок (вул. Замкова, 1) зведено під горою. Ворогу лишалося посапуючи від натуги запроторити гармати на цілком гірське передмістя Вигнанку, яке розташовано якраз над фортецею, а потім розстрілювати зручну мішень аж поки не набридне. Ворог, до речі, так і робив — при наявності артилерії. Скажімо, в 1655 р. фортецю зайняли козацько-московські загони, що йшли на Львів, а в 1672-му — турки. Останні квартирували тут аж до 1683 р. З татарами було простіше, їхні атаки форпост мужньо відбивав.

Магнати Гольські в свій час старалися на славу, укріпили весь лівий берег Серету. Ще на початку ХХ ст. біля сучасного залізничного вокзалу (за добрих метрів 500 від замку) можна було помітити залишки валів та укріплень. А на місці самого вокзалу в XVII столітті стояв палац Гольських.

Якщо піднятися на Вигнанку в осіннє-зимовий період, коли листя не намагається грати першу скрипку, можна побачити, що замок по формі — пятикутник. Такий собі прото-Пентагон з амбразурами, метрової товщини стінами і кутовими вежами.

Зверху твердиня виглядає значно імпозантнішою, аніж зблизька. На замковому дворі діє дизельна заправка. Місто було не проти віддати твердиню під музей — але Яромир Іванович Чорпіта, директор чортківського краєзнавчого, таку пропозицію змушений відхилити: розмістити експозицію в замкових приміщеннях неможливо. Там не те що електрики чи води, там стель і підлог немає. Директор сам лобіює роботу заправки у замку: поки є заправка, є й сторож. Бо сусідських дядечків з тачками, які потребують каменю для огорож і тому прямують до замку, інакше відлякувати не буде кому. Дядечкам й так часом вдаються їх маневри.

Ще кілька років прохід на фортечне подвір’я туристам був закритий, а зараз вже звикли до чудиків з фотоапаратами, які шукають на старих стінах якісь напівміфічні фрески зі сценами полювання. Фрески обіцяє чотиритомник «Памятники градостроительства и архитектуры УССР» — і пише неправду, бо їх не було вже століття тому. Бабця Яромира Івановича казала, що ще її дід ті фрески бачив. А от графіті на стінах повно. Від «Вова + Оля» до нашкрябаних ініціалів ще з 1911 року.

Останнім власником комплексу був Ієронім Садовський, який передав замок місцевим благодійницьким організаціям. На початку ХХ ст. Подільським туристсько-краєзнавчим товариством була проведена наукова консервація замку. Тоді в напівзруйнованому, позбавленому даху форпості містились єврейські торгівельні склади. З тих часів фортецю ніхто не ремонтував. В березні 2007 року молодіжні організації міста провели «суботник» з очищення замку від сміття. Планують повторювати щороку.

В 2010 р. Чортківський замок увійшов до заповідника "Замки Тернопілля". Заправку з території виселили, подвір'я і руїни розчистили від сміття, планується знести кілька сусідніх з фортецею будинків - ну, такі ходять чутки. Подивимось.

 

Кажуть, збереглося чотири підземні ходи (XVI-XVIII), що тягнуться від замку до костелу, до палацу Гольських-Садовських, до Ягільницького замку в 10 км від Чорткова, а найдовший — аж до замку в Теребовлі (це близько 40 км). В цій інформації фольклору, здається, значно більше, ніж правди. Зараз в палацових підвалах хазяйнують полохливі істеричні кури, а підлітки з сусідньої школи бігають справити свої дрібні та не дуже потреби, ось їх при нагоді й варто розпитувати. Вони якраз у віці скарбошукачів, і часом знаходять чи то іржавий пістоль, чи стару монетку.

До речі, про заховані в стінах «сюрпризи». Є в історії міста одна напів-легенда, напів-бувальщина. Начебто страждала дружина місцевого предводителя дворянства кошмарами. Щоночі цій поважній пані приходив у сні худющий монах і звав за собою до замку, просив розібрати частину стіни. Коли таки організували експедицію в твердиню, на вказаному панею місці справді знайшли замурований людський кістяк. Скарбів знайдено не було — просто душа просилася на волю. Жителі дивним чином «опізнали» в рештках святого Теофілія, замурованого турками живцем. Сучасні краєзнавці вважають його польським шляхтичем, що потрапив в полон до османів у 1672р. і приписують скелету не лише лати й зброю, а й коня, теж у вигляді набору кісток. Фольклорне поле щедре на врожаї, а про товщину стіни з замурованим вершником навіть питати якось незручно. 


 Кладовище покинутих літаків

Кілька легенд залишила по собі в Чорткові авіаційна частина, що базувалася біля сучасних мікрорайонів міста. Тільки новітні перекази про пілотів «Мігів-21» якось більше на анекдоти схожі. Кажуть, на початку 1980-х на репетиції першотравневого заходу замісник командира сказав солдатам: «Вчора я був в міській раді. Там мені сказали повісити на балконах побільше прапорів. Прапори, вийдіть зі строю!»

Бували й більш екстремальні випадки. Якось під час польотів нетверезий черговий синоптик подзвонив керівнику польотів. Якраз в той самий час доповідав борт 899.

899: «На третьому, шассі випустив»

Синоптик: «Товариш командир, в мене вкрали зимову шапку. Що робити?»

Командир — синоптику: «Посадку дозволяю»

Командир — борту 899: «Пішов ти на ...!»

899: «Зрозумів, йду по прямій!»

В 1999 році, невдовзі після того, як частину розформували, високий паркан, що відділяв її від міста, десь зник — і відкрилася галявина, вкрита літаками-пенсіонерами. Ще кілька років по кабінах і крилах винищувачів гасали дітлахи, а бабусі апатично випасали між Мігами кіз, та кладовище тануло на очах, як сніг у квітні. Алюміній на початку 2000-х коштував достатньо, щоб було кому перенести в місцеві пункти прийому металобрухту кілька залізних птахів. До речі, ксьондз із Переходів довго придивлявся до літака, аж поки не знайшов більш дешеву цистерну під свій храм — факт. 


 Церкви, ратуші, костел

Головна вертикаль Чорткова - костел

Головна вертикаль Чорткова - костел

Чортків може похвалитися відразу двома зразками деревяної архітектури. Невелика Успенська церква (вул. Церковна) в центрі міста є однією з найстаріших будівель Чорткова (чи то 1635, чи то 1581 роки). Звели її кушнір Микола Драчук і швець Гаврило Журавель. Іконостас походить з XVIII ст. Старою святиня не виглядає - можливо, через пізніші добудови. На фасаді підсилювачі звуку. Характерно для релігійного Тернопілля: щоб почули ті, хто в храм не помістився. По сусідству ще донедавна був будинок з найпримітнішим у місті балконом, зробленим з 162 пляшок від шампана. В 2008 році балкон пішов на склотару, тепер там євроремонт і ніякої родзинки.

1717 р. датується будівництво тризрубної Вознесенської церкви (вул. Залізнична). Це  взірець народної архітектури Поділля - автентично розбудований верандою під ґонтом вже в ХХ столітті. Церква, як і замок, лежить на лівому березі Серету. Якщо до замку, перейшовши міст, звертаєте направо, то до Вознесенської церкви наліво.

В центрі міста, на Ринковій площі збереглись торгові ряди ХІХ століття (часто їх помилково називають Старою ратушею). Двоповерхову споруду з колонадою ви обовязково знайдете, бо використовується вона за призначенням: тут розташовані мясний павільон та кілька магазинчиків. Навколо вирує міський ринок. Частиною торгових рядів є прегарна будівля мініатюрної годинникової вежі з флюгером-півником. Таке сподіваєшся побачити десь в Баварії. Споруда давно припала до смаку кінематографістам: тут знімались фільми «Вершники», «Діти підземелля», «Квартет Гварнері», «Вишневі ночі». В частині торгових рядів під вежею розташований клуб-кафе «Лемківська світлиця» з дещо моторошним стінописом і слідами нещодавнього ремонту. Ціни божеські (тф. (03552) 23362).

Новий магістрат (1926-1930, архітектор Юзеф Кунцевський) розташований трохи далі — і теж прикрашений вежею з годинником, хоча й не такою мальовничою. Колись на цьому місці була стара міська ґміна, яка розвалилася у 1920-х роках. Крім контор магістрату і кабінету бургомістру, тут розміщувалися повітова поліція, адміністрація пожежної команди міста і міське музичне товариство імені композитора Станіслава Монюшка.

Найграндіознішою спорудою міста є костел св. Станіслава домініканського монастиря (пл. Ринок). Його гострий шпиль помітний з багатьох точок Чорткова. Шкода, що від первісного храму, зведеного Станіславом Гольським для домініканців у 1610 р., залишилося небагато: в рік 400-ліття святині її докладно перебудували в стилі надвіслянської готики за проектом відомого майстра Яна  Саса-Зубжицького. Як виглядав костел колись, підкажуть лише антикварні поштівки.

Під час Другої світової костельні дзвони переплавили на гармати, а після війни у храм привезли на зберігання частину великого Дрезденського органу. Сам костел «перекваліфікували» на склад міндобрив. Коли в 1970-х з Дрездена звернулися до місцевого райкому за допомогою, продати німцям було вже нічого: інструмент розтаскали на кольорові метали.


 Прогулянка Чортковим

Монумент чорнобильцям у Чорткові

В пожежника щось не те з руками

Збереглися у місті дві синагоги — малопоказна «Головна» біля медучилища та ринку (вул. Гоголя, зведена близько 1680 року) та схожа на палац «Нова» (вул. Т. Шевченка, 1909), в якій зараз станція юних техніків. Споруда не дарма нагадує палати східного вельможі: колись на цьому місці стояв палац сестри останнього власника міста Ієроніма Садовського, графині Борковської. В 1865 р. садибу купив рабин-чудотворець Фрідман, який розбив навколо парк. В Першу світову палац постраждав, а от зведена рабином божниця (архітектор Ганс Гольдкремер, 1903, перебудови 1926-28 рр.) збереглася й дотепер, хай і немає в інтер’єрах вже різьби та живопису італійських майстрів. Колись сюди раз на рік приїжджав головний рабин з Відня або Парижа. До нього в Чортків прибували євреї з усієї Галичини, а ще Угорщини, Румунії, Австрії та Чехії. На той час іудеї становили майже третину населення міста. Найвідоміший чорківчанин — теж єврей. Це відомий австрійський письменник Карл Еміль Францоз (Karl Emil Francozs, 1848-1904).

 

Невелике місто найкраще вивчати пішки. Кілька годин вистачить для побіжного знайомства з усіма його цікавинками. Серед міських орієнтирів: велетенський греко-католицький Петропавлівський собор (2001) у формі тризуба; приміщення карітасу з греко-католицькою церквою Непорочного Зачаття (колишній монастир шаріток); краєзнавчий музей неподалік від Успенської церкви; велика кількість симпатичних сецесійних кам’яниць — естетика всіх цих башточок і еркерів милує око декоративністю заради самої декоративності. Скромного виду триповерховий будинок поруч з спортшколою та капличкою Лурдської богоматері в народі дотепер називають «Проклятим»: на початку ХХ століття в ньому містився Еміграційний Синдикат. В ті роки еміграція з України була не меншою, аніж зараз, і люди, бувало, продавали все своє майно, щоб купити омріяний квиток за океан. Зараз в Проклятому будинку аптека та квартири.

Поряд з замком — автокефальна Покровська церква (1909), на подвір’ї якої влаштовано  ідеологічну атаку на відвідувачів.

В місті три готелі («Таня» та «Авіаносець» в центрі, рожево-карамельний «Гетьман» на виїзді на Бучач, по вул. Володимира Великого, 1а). Очікувати кулінарних шедеврів у Чорткові не варто, але поїсти за розумні гроші — залюбки.

Автобусні маршрути пов’язують Чортків не лише з усіма райцентрами Тернопільської області, а й з Кам’янцем-Подільським, Хмельницьким, Чернівцями, Івано-Франківськом, Львовом. Повз місто курсують потяги «Донецьк-Івано-Франківськ», «Москва-Бухарест», «Івано-Франківськ-Шепетівка», «Софія-Київ», «Чернівці-Одеса» та інші.

 

Авіаносець: вул. Незалежності, 24 а, тф (03552) 21830. Обід в ресторані при готелі — 25-30 гривень на особу. Двомісні номери із зручностями: 150 грн за номер, без зручностей — 100 грн за номер (ціни на 2008 р.).

 

Таня: вул. Шевченка, напроти райадміністрації. Тф. (03552) 22755. Двомісний номер — 100 грн, люкс — 300 грн. При готелі працює кафе. Ціни на 2008 р. 


 Хороше місто, тільки бідне

Панорама Чорткова

Панорама Чорткова з Вигнанки




Вознесенська церква в Чорткові
Храм Вознесения в Чорткове (Черткове) в Украине
Знесенська дерев'яна церква в стилі бароко, Чортків

Вознесенська церква


Стара чортківська кам'яниця: одинока в 2008 р.
Стара чортківська кам'яниця: 2011 рік, новий жовтий сусід

Так нищиться автентика


Костел св. Станіслава у Чорткові з неба. 16.08.2015
Торгові ряди та костел у Чорткові.

Чортків з неба


Старий Чортків
Бо старовина - це для розумних

Бо старовина - це для розумних


Краєзнавчий музей, Чортків

Краєзнавчий музей


Стара Чорткывська синагога (ЧМШШ ст.) біля ринку
Нова синагога в Чорткові
Монумент з розбитих мацев на чортківському кіркуті

Синагоги і кіркут


І ніяка це не ратуша в Чорткові!
Торгові ряди, Чортків
Торговые ряды в Чорткове (Черткове)
Торгові ряди у Чорткові функціонують за призначенням

Торгові ряди


Чортків, Успенська церква
Chortkiv o Chertkov (Czortków) es una ciudad del óblast de Ternopil, en Ucrania

Успенська церква


Чортків, карітас з греко-католицькою церквою Непорочного Зачаття (колишній монастир шаріток)
Чортків, карітас з греко-католицькою церквою Непорочного Зачаття (колишній монастир шаріток)

Карітас


Чортків - місто парадоксів

Чортків - місто парадоксів


Чортківський митець
Колишній "Сокіл" в Чорткові зараз Народний дім
Бюст Катерини Руснакової в Чорткові

Народний дім


St. Stanislav Church in Chortkiv
Kościół św. Stanisława, Czortków
Костел св. Станислава в Черткове

Костел св. Станіслава


Чортківська вул. Франка багата сецесійними будинками
Чортківська вул. Франка багата сецесійними будинками
Старі будинки Чорткова

Стара забудова


Чортківські монументи жахають.
у дворі Покровської церкви вже почався апокаліпсис смаку
Замок в Чорткові № 2

Зі смаком тут погано


© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник