Координати: 49°03′46″ пн. ш. 25°41′52″ сх. д.

Понад 100 жителів

Карта

Ви навряд чи сюди відправитесь, тому довго писати не буду. С\Мальовниче маленьке село над Білим Потоком, з ХІХ ст. - власність Томаша, Владислава та Емми Оховських.

17 листопада 1894 р. у Семаковсцях освятили цвинтар, а 15 червня 1895 р. бучацький священик Станіслав Громницький освятив перший камінь майбутньої римо-католицької каплиці. Споруду звели вже у жовтні того ж року, а 20.10.1895-го й освятили. Ініціаторами будівництва були власник місцевого маєтку Владислав Оховський, священик Леонард Мочаровський та начальник гміни Миколай Дуткевич.У березні 1897 р. до каплиці облаштували хресну дорогу. У травні 1900-го біля споруди поставили місійний хрест. У 1904 р. Владислав Охольський подарував каплиці два морґи поля - за умови, що священик приїжджатиме сюди на богослужіння безкоштовно.

У 1960 р. каплицю закрили. Так і стояла пустою до 1989 р., коли її повернули маленькій місцевій римо-католицькій громаді.

Вкрай скромну каплицю (її сестра знаходиться у сусідніх Бичківцях) у інвентарі 1939 р. гучно названа "спорудженою у романському стилі", хоча там все дуже-дуже просто, який романський стиль. Всередині не була, знаю, що там дуже оригінальна сповідальня - ажурна, з ротангу. 

Між каплицею і цвинтарем - наймиліша фігурка святого Миколая (або Яна Непомука?), яку тільки бачила у мандрах Україною. Ну така наївна, така щира, така крихітна - самі погляньте.

А ще десь на межі Семаківців та Білого Потоку помирає хата 1929 року побудови, і які ж там двері, які маленькі кольорові скельця на вікнах (вітражами то ж не назвати), яка гармонія! Все задаюся питанням, чому українці перестали ставитися до власних осель як до писанок - і не знаходжу відповіді.