Сюди вже починають з’їжджатися наївні туристи. Дякувати за це треба львівському пустомелі Ігорю Мельнику, який наобіцяв у статті «Замки Тернопільщини» чи якось там їм тут замок XVII століття, який дійсно був, але якого нема вже не одну сотню років. Пустобріх Мельник, він же Д.О.Свідник, просто скопіював не надто коректну інформацію з 118 сторінки тому "Земля Тернопільська "Тернопіль, "Джура", 2004).

Місце під твердиню вибрали над Вільхівцем, на високій пісковій скелі - гарне там урочище, гарне місце, тут нічого не скажеш. Пусте місце.

Замку, як я і передбачала, немає близько. Навіть каменя жодного немає. Був якийсь камінь колись, розповідають, так забрали в Чортків, коли перебудовували костел. Було це в 1910 році. ВСЕ. Немає замка, є лох Ігор Мельник.

Чому камінь той останній забрали – можу висунути версію. Домініканці прийшли в 1600 р. спочатку саме сюди, і лише за десять років перебралися до Чорткова. Вірогідніше за все, їх первісний храм – дерев’яний, певно – був на дитинцю. Тому при відбудові домініканського костелу в Чорткові й використали уламки місцевого замку – як місця, яке дало перший прихисток ченцям в цьому куточку Поділля.

До речі, костел в селі є – дуже скромний, поблизу місцевого цвинтаря. Зведений в 1904 р., освячений під титулом св. Марії-Магдалини. Опікуються храмом борщівські отці-михайлити.

Біля греко-католицької церкви знаходиться досить цікавий пам’ятник уроженцю села Степану Чарнецькому (1881-1944), поету та перекладачу. Він автор слів до відомої пісні «Ой у лузі червона калина...»

Народився тут також поет Іларіон Грабович (1856-1903, псевдонім Квасний).