Карта

Широта 49.088, довгота 26.79.

Якщо палац малював Н.Орда, описав Р.Афтаназі і відомо, що він все ще стоїть - душа може зрадіти і захотіти естетичного десерту. А нехай на дієті посидить. Принаймні в подільських Савинцях (близько 800 жителів, перша згадка під 1565 р.) біля витоків річки Студениці. Після 70 років совка від старих маєтків позалишалися тільки якісь трансформери-покручі. Так на старі антикварні дивани натягають свіжий дермантин і оббивають з них різьблених янголят. А потім з будуару - і в підсобку школи, щоб там завхоз спав.

Савинці вже, напевно, ніяка реставрація не врятує. Відчути старовину тут можна хіба влаштувавши біля екс-палацу сеанс спіритизму - з викликанням духів Теодора Потоцького і родини Коссецьких, давніх власників маєтку.

Потоцькі володіли Савинцями з XVIII ст. Посол сейму, барський конфедерат, белзький воєвода і до купи генерал-майор військ коронних Теодор Потоцький (Teodor Potocki, 1730-1812), що мешкав у Смотричі (тут недалеко, в прнципі), збудував в 1759 р. у селі новий палац в стилі традиційних польських дворів - на місці старого, знищенного в 1703 р. Навколо будівлі він наказав розбити прегарний парк (площею в 25 га), що спускався до ставків терасами. На початку парку стояла кам'яна фіґура Яна Непомуцена з 1574 р. (!). Від фіґуриі  до сусіднього лісу йшов підземний хід незрозумілого призначення.

Савинецька резиденція вважалася однією з найгарніших на Поділлі. Тут було 25 кімнат різного призначення. В салоні з старовинним дубовим паркетом був чудовий камін. Кілька покоїв не дарма називали "королівськими" - їх було облаштовано для прийому останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського, який ночував у Савинцях 16 листопада 1781 р., коли повертався з Кам'янця. Особливо розкішно були умебльовані два салони палацу. Їх стіни були оббиті парчею. На стінах одного з них висіли картини, що зображали Купідона і Самсона (ймовірно роботи Марцелло Бачьяреллі, Marcello Bacciarelli). В пам'ять про відвідини двору королем в одну з стін палацу була вмонтована пам'ятна мармурова таблиця.

Палац прожив майже без перебудов півтора століття, аж до Першої світової. І в Савинцях, і в Смотричу тримали великий двір, гвардію козаків і навіть хорові капелли. Після смерті Теодора маєток успадкував його син Адам Потоцький, а потім і онук Юліуш Потоцький (1824-1903). Франпільський ключ, в який входили Савинці, на аукціоні десь в 1860 р. придбав Юзеф Коссецький (Josef Kossecki). Його син Франтішек у 1895 р. продав Савинці російському полковнику Бенкендорфу. Хоча Коссецькі купили маєток з деякими старими меблями, Бенкендорфу вони їх не лишили, перевезли у свої інші володіння.

Центральна частина палацу слугувала як помешкання для господарів, там же були репрезентаційні зали. Була, приміром, велика театральна зала. Приміщення в мансарді були гардеробними та господарськими. Для гостей виділялися два павільйони, які й збереглися до наших днів, сильно перебудовані. Зараз тут школа, хоча Р. Афтаназі й пише, що палац зруйнували ще до 1920 р. Зруйнували. та не весь - флігелі ж вціліли, і алея.   

Зліва від палацу знаходилася двоповерхова оранжерея. Її південна сторона була повністю заскленою. Можливо, це одне з приміщень, що стоять на шкільному дворі до цього часу? Є там така до-о-о-о-овга споруда. Весь маєток був оточений низьким муром. В'їздна брама, прикрашена обелісками, не збереглася.

Шкода, та найяскравіше враження від теперішніх Савинців - не палац, а білка, яка гасала шкільною територією та алеєю лип, які пам'ятають ще панів.