Карта
Координати: 49°12′50″ пн. ш. 27°03′20″ сх. д.
Близько 400 мешканців. Стара назва - Вербка Дерев'яна (на відміну від сусідньої Вербки Мурованої. Та Мурована і до нашого часу).
Біда з тією Вербкою. Траса Правдівка-Деражня і так автобан не з найкращих у світі, а вже ті два кілометри відгалуження до Вербки від дороги так і взагалі кошмар автомобіліста. І по селу не краще. Плюс рель'єф. А до маєтка у старому парку доїде хіба що камікадзе (ми бачили такого. Ми не він. Ми пішки йшли від церкви). Але село на увагу заслуговує, тому циц, всі скарги світу.
Логіку панського мислення прослідкувати завжди просто - і за цією логікою знайти садибу у Вербці, обіцяну Реєстром пам'яток місцевого значення Хмельницької області, буде неважко. Пани - вони ж естети, красу любили. Пани б ніколи не спитали заїжджого здалеку туриста "А що це ви знімаєте? А навіщо воно вам?". Вони, доживи до наших днів, і самі б знімали. Тому якщо у селі є кілька ставків, напрямок вже відомий безпомилково. Ні, не для вилову там карасів і щук (хоча водяться, водяться). На березі якогось має бути садиба. Якщо ставка два, шукаємо берег повище - і, якщо пощастить, залишки парку. У Вербці пощастить. І берег буде високий, і парк здалеку все ще милуватиме око. Як відрізнити парк від колгоспного саду? Так по ялинках, дубах, каштанах та інших рослинах, які нормальний селянин собі на обійсті ніколи не висадить, бо піди збери з ялинки врожай яблук чи айви. Як з козла молока з ялинки айви, а тому нема чого під ялинку територію витрачати. Краще вже кабачки посадити.
То ви вже знаєте - на високому, запаркованому (аж залісненому) березі ставка у Вербці, колишній Вербці Дерев'яній, є залишки садиби. Щоб довго не плутати, коротка дорога починається від сільської скромної церкви - і не вбивайте на ній автівку. Там близенько. Якщо потрібні слова-паролі, то це "клуб" і "бібліотека". Половина маєтку до цього часу саме під цими вогнищами культури, половину облюбували пташки собі під житло - там вже вікна вибиті і взагалі руйнація наступає.
Бібліотека в старому палаці - це дуже добре. Це значить, бібліотекарка зараз все швиденько про історію маєтку розкаже. Ну або завклубом. Ага, це в випадку, коли бібліотекарка не пішла ще 29 вересня у лікарняний, а в завклубом з третього жовтня відпустка. Постукали для проформи у вікна, та вогнище культури навіть не жевріло.
Ну, обійдемося підручними засобами.
Вербецький двір Реєстр датує першою половиною ХІХ ст. Він, може, й не самий показний з усіх подільських маєтків, але певний шарм тут ще зберігся - попри навіть те, що тильну частину садиби в радянський час вдягнули в страшну шубу - все вдягнули, навіть колони. Садиба одноповерхова, зі сторони ставка фасад прикрашений лише фігурним карнізом та кількома колонами біля парадного входу (ймовірно, тут колись були гарні сходи, та від них зараз й сліду не лишилося). Будинок має могутні підвали - просто-таки замкові з вигляду.
Парк теж було розбито на початку ХІХ ст.
Довідник "Населенные места Подольской губернии" (орієнтовно 1903 рік) визначає власниками Вербки Дерев'яної в Шарівській волості якийсь тріумвірат МММ: Г.Миткевича, А.Малуя і М.Маркевича. На той час у Вербці проживало 1339 людей, тож панам було кого ділити. В 1914 р. Вербкою Дерев'яною володіла Надія Олександрівна Олександрова. Певно, вона і була останньою власницею маєтку.
Про вік Успенської церкви у Вербці мені нічого не відомо.
