Координати: 48°29′32″ пн. ш. 25°00′40″ сх. д.
Карта.
Перша згадка від 1443 р. (за іншими даними, в 1375 р.). 2,7 т.ж.
От уявіть - ви приходите додому з магазину, а під дверима на вас чекає вельмишановна комісія. Міддю захльобується оркестр, все в святкових гірляндах, на вас дивляться з захватом і повагою. Вам - просто на поріг - принесли нобелівську премію з фізики. Що? Не заслужили? Так вже ж принесли. Що робити будете?
От так і Нижній Вербіж не знає - його разом з кількома на перший погляд більш вартісними колегами номіновано до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Але інші колеги - вони ж такі дерев'яні, а церква у Нижньому Вербіжу вся аж сяє. Бо унікальний п'ятиверхий гуцульський храм Різдва Богородиці (1788-1808) вже два десятиліття пріє під карбованою бляхою (в народі - "чеканкою"). Народ в селі на чеканку радіє, возвеличує і прославляє земляка-мецената, котрий гуцульське диво на власні кошти таки оббив бляхою - а тут якесь ЮНЕСКО, якісь комісії і перевірки, якась автентика і дурнуваті вимоги до брам (чого до брам, га? Ну що їм до брам, тим комісіям? Брама в Нижньому Вербіжі теж чеканна, всі сусіди обзаздрилися, а тут щось патякають про натур-продукт і дерево. Дерево - це не круто. Бляха - круто!). До списку Вербіж і ще сім українських храмів планували потрапити вже в 2012 році (получилося за рік). Кам'янець он в претендентах третю декаду ходить.
З селянами проводили роз'яснювальну роботу, селяни начебто навіть погодилися здерти бляху - але виникли сумніви, чи не пошкодить це церкві.
Та куди ж їй ЩЕ шкодити???? Бляха є, сільського вигляду веранда є, інтер'єр цілковито втрачено, дикі пластикові квіти над дверима є, навіть все, що лишилося від автентики - нижній ярус зрубу - і той пофарбували в колір какашки. Більше зашкодити може лише керосин.
Хоча можна і повірити в добру волю селян: бо в Нижньому Вербіжі є дві дерев'яні церкви (інша, значно скромніша, знаходиться поруч зі Школою мистецтв і сільрадою) - і біля обох вже триває будівництво двох же мурованих храмин. Тобто вже є шанс, що існуючі "дерев'яшки" принаймні не спалять.
Інформаційний стенд біля сходів до храму розказує, що згідно легенди, на цьому пагорбі колись стояв чоловічий монастир, котрий спалили татари. А вже роки після того тут з'явилася сільська церква.
Початково святиня у Нижньому Вербіжі була уніатською, зараз тут відбуваються служби місцевої громади УПЦ КП. На занедбаному цвинтарі поруч з храмом збереглася могила майстра - опришок у екзилі Григорій Семенюк помер у 114 років, а церкву звів, коли мав 102. Ой, паспортні столи у XVIII столітті працювали погано - і документи видавали під довільним роком. Хоча... може, й правда, хай і не віриться. Як і не віриться в те, що церква зведена на експроприйовані в експропріатора Довбуша кошти (начебто Семенюк вкрав у легендарного ватага певну суму, бо вирішив спокутувати гріхи минулого розбійницького життя). Якщо вірити Gazeti Lwowskiej, в 1812 р. майстра Семенюка за диво-храм зі смереки нагородив малою золотою медаллю сам цісар Франц І.
П'ятиверха гуцульська церква була і в селі Княже, та була спалена у 1981 р. Зараз маємо ще Спас, Рожнів та Вербовець на Франківщині. На Путильщині в сусідній Чернівецькій області - Кисилиці та Дихтинець, але стилістично вони зовсім інші.
Як я вже вище згадала цвинтар навколо храму Різдва Богородиці. Одна з найближчих могил до церкви б'є під дих, так, що тебе пробирає всю холодом. "Танасій, Григір, Іван і Катерина, діти Николи Шургалюка 1910 - 1915 Вічна їм пам'ять". Перша світова - невже вояки убили малечу? Шургалюки - прізвище, до цього часу в селі дуже поширене.
В червні 2013 р. Нижній Вербіж у список ЮНЕСКО таки потрапив. Чекалося, може, знімуть бляху. Всього й треба було - 800 тис. гривень на гонт... І з селянами виховну роботу проводили, і інформаційну табличку біля храму облаштували, та пройшло п'ять років - і (станом на січень-2018) церква все так само пріє у блясі.Церква, може, місце у списку ЮНЕСКО і заслужила, а от громада Нижнього Вербіжу - точно ні.
Ах, ну і як дістатися. Так в Нижній Вербіж бігають навіть міські бусики з Коломиї - № 3 і ще якийсь номер, плюс через село їдуть пазики до села Спас. Я ж просто вийшла на зупинці при трасі - і далі йшла пішки, там десь з півтора кілометри.
